Фрагменти спогадів про фальсифікацію кримінальної справи та друге ув’язнення колишнього політв’язня.

Спортсмен, педагог. Член ОУН, в’язень ГУЛАГУ (1943-1956). Поет, публіцист, просвітник, громадський діяч.

Інженер, учасник дисидентського руху.

Лекція Мирослава Мариновича, яку він прочитав 8 грудня 2010 року в Києві в Будинку вчених в рамках проекту «Публичные лекции „Політ.ua“».

О. Тихий приїздив 1976 року до доцента Слов`янського педінституту на консультації щодо "Словника мовних покручів".

В самом громком и самом документированном деле генерала Петра Григоренко, Ф. Ф. Детенгоф со своей судебно-психиатрической экспертной комиссией решительно отверг в 1969 г. заключение стационарной судебно-психиатрической экспертизы во главе с А. В. Снежневским и Д. Р. Лунцем 1964 года «паранойяльное (бредовое) развитие личности с присоединением явлений начального атеросклероза головного мозга. Невменяем. В спецпсихбольницу на принудительное лечение» и записал: «Признаков психического заболевания не проявляет в настоящее время, как не проявлял их и в период совершения инкриминируемых ему преступлений. Вменяем. В стационарном обследовании не нуждается».

Про секрети, які зберігали архіви спецслужб кореспондент газети «Експрес» запитав фігурантів справи «БЛОК», українських дисидентів 1960–1980 років Василя Овсієнка, Валентина Мороза і Богдана Гориня.

Михаил Калужский: «Виртуальный музей ГУЛАГа будет не только крупнейшим историческим интернет-ресурсом по этой теме. Его создатели хотят совместить исследовательскую точность и личные воспоминания».

Пам'ять про відомого правозахисника, дисидента, борця із наслідками сталінізму та політики Хрущова, засновника Української Гельсінської групи, сподвижника академіка Андрія Сахарова - генерала Петра Григоренка увічнена на батьківщині героя.