Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Загальнодемократичний рух

ҐАЯУСКАС БАЛІС

28.01.2010 | Овсієнко В.В. | Інтерв`ю з Б.Ґаяускасом
ҐАЯУСКАС БАЛІС (лит. Gajauskas Balys, нар. 24.02. 1926 р., с. Вигралю Гражинської волості Вилкавишського повіту Литовської республіки). Ув`язнений на 25 р. за зв`язки з партизанським рухом. Вдруге – за правозахисну діяльність. 37 р. неволі. Під час німецької окупації працював електромонтером на залізниці в м. Каунас, за совєцької окупації – на комбінаті "Дайле". З 1946 р. – рахівник Каунаського міськвиконкому. Уже в підлітковому віці Ґ. розповсюджував листівки, виконував доручення партизанів, співпрацював у підпільній газеті. Заарештований у квітні 1948 р. зі зброєю і літературою. Засуджений 18.09.1948 р. за ст. 58-1 "а", 58-10, 58-8, 58-11 КК РСФСР за зв’язок з партизанським рухом. Вирок – 25 р. таборів. Карався в м. Балхаш (Казахстан), працював на молібденовому руднику, потім – у Джезказґані. З 1956 р. – в таборах Мордовії. У неволі оволодів багатьма мовами, принаймні читає практично всіма європейськими, знає також корейську, японську, китайську. Звільнений 3.05.1973 р. з відбуттям строку. Проживав у м. Каунас, працював будівельником, електриком. Удруге заарештований 20.04.1977 р. слідчим відділом КГБ при РМ Литовської РСР за обвинуваченням у проведенні "антирадянської агітації й пропаганди". Засуджений судовою колегією у кримінальних справах Верховного суду Литовської РСР 14 квітня 1978 р. за ст. 68 ч. ІІ КК ЛитРСР до 10 р. ув`язнення в таборах особливого режиму з засланням на 5 р. і визнанням особливо небезпечним рецидивістом. Інкриміновані авторство в самвидаві та його поширення, зокрема, «Хроники текущих событий», переклад на литовську мову роману О. І. Солженіцина "Архіпелаг ГУЛАГ.27.07. 1978 р. в таборі особливого режиму ЖХ-385/1-8, що в с. Сосновка (Мордовія), Ґ. одружився з Іреною Думбріте. Після реєстрації шлюбу вони мали загальне – у присутності адміністрації – побачення тривалістю 2 год.Перебуваючи в неволі, Ґ. дав згоду на членство в Литовській Громадській Групі сприяння виконанню Гельсінкських угод (заснована 25.11.1976). У колонії діяла самостійна Гельсінкська група, до якої увійшли Ґ., Б. РЕБРИК, О. ТИХИЙ, В. РОМАНЮК, Е. Кузнєцов, О. ГІНЗБУРҐ. Група, зокрема, склала й передала на волю документ про релігійні переслідування в таборі. Через дружину Ірену Ґаяускене він передав на волю низку своїх статей та документів інших політв΄язнів, у т.ч. українців. Щоб припинити вихід інформації, всіх в`язнів Мордовського табору особливого режиму ЖХ-385/1-8 перевезли етапом 1.03.1980 на Урал, на дільницю особливого режиму ВС-389/36-1 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл.. У в`язнів відібрали всі речі, їм замінили одяг. Однак і звідти Ґ. зумів у першій половині 1983 р. передати на побаченні з дружиною свої статті, а також записи свого співкамерника В.СТУСА, відомі тепер під назвою «З таборового зошита». Під своїми статтями Ґ. завжди ставив своє прізвище, указував дату і місце написання. Останні статті, написані в Кучино, називалася «Окупована Литва» та «Про становище робітників у Радянському Союзі». Восени 1983 р. Ґ. відмовився подати прохання про переведення його з особливого режиму на суворий і залишився в бараці особливого режиму.Ґ. неодноразово карали ув`язненням у ШІЗО (загалом на 157 діб), позбавляли побачень і посилок. Одержавши чергове повідомлення про позбавлення побачення, мати Ґ. занедужала і померла. Упродовж останніх 4 р. ув`язнення побачень він не мав. З Литви приїхали два кагебісти, показали одну зі статей, опубліковану в закордонному журналі. «Ти знаєш, що це?» – «Ні, не знаю». – «Подивися». – «Ну і що тут такого?» – «Ти добре знаєш, що це означає новий термін». Ґ. не відмовився від статті, але й не підтвердив авторства. Табірний кагебіст Василенков відверто сказав Ґ.: «Ви можете звідси не вийти». 17.04.1986 на Ґ. в робочій камері напав його співкамерник, колишній кримінальник Борис Ромашов. Спочатку вдарив ззаду викруткою по голові, а коли Ґ. знепритомнів і впав під робочий стіл – два рази лезом викрутки в область серця (на щастя, навкіс, то серця не дістав) і кілька разів – в інші місця. Усього Ромашов завдав Ґ. 12 ударів. З лікарні його виписали до 12 діб, щоб записати «легкі тілесні пошкодження». Ромашов відбувся 15-ма добами карцеру, кримінальна справа не порушувалась. 19.04.1987 з закінченням строку ув`язнення Ґ. спрямований етапом на заслання в Хабаровський край. Працював сторожем у риболовецькому колгоспі сел. Чумикан на березі Охотського моря. 17.05.1987 в газеті "Московские новости" з’явилася стаття з грубими нападками на політв’язнів Ґ. і П. РУБАНА. 23.08.1988 у Вільнюсі в парку Вінґіс відбувся мітинг на відзначення річниці підписання пакту Ріббентропа – Молотова. У мітингу брало участь, за офіційною оцінкою, 100 тисяч чоловік. Промовці, зокрема, вимагали звільнення в’язнів сумління, у тому числі й Ґ. Голова КГБ ЛитРСР заявив в інтерв’ю, опублікованому 16.09.1988 в газеті "Советская Литва", що "беручи до уваги нові політичні умови, Верховний Суд СРСР представив ПВР СРСР пропозиції звільнити С. Тамавячуса й Б. Ґаяускаса від подальшого відбування строку покарання в порядку помилування".14.10.1988 р. прокурор ЛитРСР повідомив у пресі, що спеціальна комісія ПВР ЛитРСР прийняла рішення про звільнення політзасланців Ґ., В. ПЯТКУСА, С. Тамкявічуса й Г. Ешмантаса, а також політв’язня І. Пакуцкаса.28.10.1988 почалося пікетування будинку ЦК КП Литви з вимогою прискорити звільнення політв’язнів. Увечері того ж дня по республіканському телебаченню виступив А. Бразаускас. Він повідомив, що політв΄язні вже звільнені.У липні 1989 Ґ. реабілітований постановою Верховного суду ЛитРСР. Був обраний депутатом Сейму, очолював комісію з розслідування діяльності КГБ. Брав участь і підготовці до друку матеріалів про партизанський рух у Литві, у створенні Інституту національної пам`яті, у міжнародних конференціях з прав людини, член Ради Музею історії політичних репресій і тоталітаризму “Перм-36”, що діє на базі табору ВС-389/36. Неодноразово бував в Україні. Живе поблизу Вільнюса. Бібліоґрафія: Біоґрафічна довідка, надана Б. Ґаяускасом. Інтерв`ю Б. Ґаяускаса Вахтанґу Кіпіані у Вільнюсі в 1995 році. Інтерв`ю Баліса Ґаяускаса та Ірени Ґаяускене Василеві Овсієнку в м. Чусовой Пермської обл. 2.10. 2000: http://archive.khpg.org/index.php?id=1264671701&w ; Василь Стус: Поет і Громадянин. Книга спогадів та роздумів / Упоряд. В. Овсієнко. – К.: ТОВ «Видавництво „Кліо”», – 2013. – С. 77-79. Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – 1–516 с.; Частина 2. – 517–1020 с.; Частина 3. – 2011. – С. 1021-1380; Ґаяускас Баліс, с.1105-1107: http://archive.khpg.org/index.php?id=1264630513&w Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 16.05.2016. GayauskasBalis Знаків 6.700
Рекомендувати цей матеріал