Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ЧОРНОМАЗ ДАНИЛО ГРИГОРОВИЧ

15.07.2007 | Овсієнко В.В. | Інтерв

ЧОРНОМАЗ ДАНИЛО ГРИГОРОВИЧ (нар. 23.12. 1917 р., с. Стегніківці Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – помер у грудні 1988, там же.)

Просвітянин, учасник національно-визвольних змагань, ув'язнений поляками, німцями і двічі большевиками.

Вчився в початковій школі в селі Стегніківці, потім у польській ґімназії в Тернополі. Перед закінченням учням запропонували перенести свої метрики з греко-католицької церкви в римо-католицьку. Ч. організував акцію непокори, за що був виключений з ґімназії і на кілька діб заарештований (1937 р.).

Ч. вчився на заочних засадах у Відні за фахом експериментальна психологія. Навчання обірвала війна. Перед війною керував сільською спортивною організацією "Луг", яка таємно займалася парамілітарною роботою, тобто військовою підготовкою молоді. Належав до "Просвіти", до чоловічої організації "Соколи".

У 1937 р. Ч. одружився з Марією Маличок (на той час очолювала жіноче відділення сільської "Просвіти"). Мали дочку Лесю 1941 р.н., синів Ярослава 1947, Богдана 1948, дочок Надію 1960 і Марію 1964 р.н.

Під час війни Ч. був на виборній посаді – секретарем збірної громади. Співпрацював з підпіллям ОУН (підпільне псевдо "Андрій"). З поверненням радянської влади мобілізований на фронт. Через кілька місяців повернувся інвалідом – ліва рука не діяла. Далі співпрацював з підпіллям.

1948 р. Ч. заарештований, засуджений до кари смерти, яку через півроку замінили на 25 р. ув'язнення. Карався в сибірських таборах Нова Чунка, Чуна. У неволі знався з доктором Володимиром Горбовим, з братом Івана Огієнка. Звільнений за амністією 1956 р.

Як інвалід Ч. вже не працював, але підробляв перекладами для Тернопільського медінституту (володів латиною, грецькою, англійською, німецькою, польською мовами). Добре знаючи математику, обраховував для лісгоспу кубатуру лісу, заробив дерева, тяжкими зусиллями в кінці 60-рр. родиною побудували хату.

Ч. писав спогади, але незадовго до арешту спалив їх. Випадково залишився один аркуш, який став одним із головних обвинувачень проти нього.

У зв'язку з арештом в Умані 13.06.1972 його сина Богдана ЧОРНОМАЗА за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди у домі Ч. був вчинений обшук, під час якого було вилучено фотовідбиток праці І.ДЗЮБИ "Інтернаціоналізм чи русифікація?", а за межами обійстя знайдено боєприпаси і детонатори. У серпні 1972 р. Ч. заарештований і за звинуваченням у зберіганні антирадянської літератури засуджений Тернопільським обласним судом за ст. 187-І КК УРСР на 3 р. позбавлення волі. Його син Ярослав, студент-заочник Московського політехнічного інституту нафтової хімії, за сфабрикованим звинуваченням у крадіжці теж засуджений до 3 р. (справу вів КГБ), а син Богдан за ч. І ст. 62 – на 3 р. таборів суворого режиму. Під час слідства Ч. запроторили на експертизу в психіатричну лікарню, змушували зробити публічну заяву відносно синів, від чого він відмовився.
Карався в кримінальному таборі в Дніпропетровській області.

Після звільнення жив у с. Стегніківці, де й похований.

Бібліоґрафія:

Вірю, що Східна Україна досягне такого ж рівня національної свідомості, як Західна. Інтерв'ю Костя Бондаренка з Б.Чорномазом. – За вільну Україну. – 1990. – 26 грудня.
Інтерв'ю з Б. Чорномазом 8.12.2000 р. і Тетяною Чорномаз (Литвиненко) 24.12.2000 р.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 817–818.
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 711–712; 2-е вид.: 2012 р., – С. 800–801.
Чорномаз Б. Нарис історії села Стегниківці: публіцистика / Б. Д. Чорномаз. – К. Талком, 2015. – 235 с., іл.

Василь Овсієнко. Харківська правозахисна група. 20.01. 2006. Останнє прочитання 26.07.2016.

 

Рекомендувати цей матеріал