Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Рух за свободу еміграції

СОФЯНИК ОЛЕГ ОЛЕКСІЙОВИЧ

15.07.2007 | Овсієнко В.В. | Автобіографія О.Софяника, газетні статті

СОФЯНИК ОЛЕГ ОЛЕКСІЙОВИЧ (нар. 4.05.1964 в м. Севастополь).

Дисидент. За відмову від служби в Радянській армії армії та від громадянства СРСР підданий каральній психіатрії. Спортсмен-плавець.

1977 р., навчаючись у 7 класі школи № 41, почав писати листи на радіостанцію „Німецька хвиля” та розсилати на адреси, взяті з телефонного довідника, листівки з закликами до боротьби з існуючим ладом. 13.10.1977 р. був затриманий КГБ. Враховуючи неповноліття, з ним провели профілактичну бесіду.

1979 р. С. створив з друзями підпільну групу „Комитет борцов за свободу”. Розповсюджували листівки з закликами до революції. Закінчувалися вони гаслами: „Долой кровавый царизм Брежнева и К! Да здравствует революция!”

14.03.1979 заарештований КГБ разом з товаришем Ігорем Шарцом. Три доби провів у камері попереднього ув’язнення (КПУ), психіатрична експертиза визнала його осудним, але оскільки йому ще не було 16 р., його відпустили під нагляд батьків.

1981 р. закінчив школу, рік працював на заводі. 1982 р. поступив у Севастопольський приладобудівний інститут. 15.10 був затриманий КГБ в Москві при зустрічі з працівниками посольства США, яким хотів розповісти свою історію і попросити допомогти виїхати з СРСР. Після допиту висланий з Москви.

Двічі – у липні та листопаді 1983 р. – С. призивали в армію. Він тікав зі збірного пункту в м. Сімферополь. У грудні 1983 призваний втретє. Почав службу в стройбаті в Тулі. 12.01.1984 публічно відмовився від служби з політичних мотивів і в той же день запроторений у 12-й відділ Тульської обласної психіатричної лікарні. 8.02 лікарська комісія поставила діагноз „млявотекуча шизофренія”. Звільнений у липні 1984.

1985 р. С. відновився в інституті на 2 курс. Але жити в СРСР йому було нестерпно. У жовтні 1985 узяв квитка на круїзний пароплав „Молдавія” Одеса – Батумі. Мав з собою надувного човна. Уночі проти 24.10 між Сухумі і Батумі вистрибнув за борт з наміром доплисти до Туреччини. Його хотів підібрати екіпаж югославського судна, що йшло в Новоросійськ. Відмовився. На третю добу був затриманий сторожовим катером. Сидів у СІЗО „Дранди” під Сухумі, етапований у Крим. Звинувачений за ст. 75 КК УРСР „Незаконний виїзд за кордон”. На запитання кагебістів, чому вибрав такий ризикований спосіб втечі, відповів, що ліпше загинути в морі, ніж жити в Радянському Союзі. У грудні 1985 р. поміщений на примусове лікування у психіатричну лікарню загального типу в Севастополі. Звільнений у лютому 1987 р.

У жовтні 1987 р. затриманий при спробі пройти у французьке посольство в Москві, де мав намір просити політичного притулку. Звільнений 27.12.1987.

У березні 1988 р. надіслав у Президію Верховної Ради СРСР заяву з відмовою від радянського громадянства за політичними мотивами. 20.03 знову примусово поміщений у психлікарню загального типу в Севастополі. Звільнений у вересні 1988.

У жовтні 1988 р. вступив у громадську організацію „Свобода эмиграции для всех”, співпрацював з газетою „Экспресс-Хроника” Олександра Подрабінека. В серпні 1989 вступив у партію „Демократический Союз” Валерії Новодворської, очолив Севастопольську організацію. Зібрав сотні історій про втечі з СРСР, які має намір видати книжкою: http://archive.khpg.org/index.php?id=1370526152 .

Працював у Севастополі охоронцем. Президент неформальної групи „Ассоциация бывших политзаключенных”. Спортсмен, займається марафонським плаванням, Президент клубу марафонського плавання „Дельфін”. Перший марафонський заплив здійснив у 2002 р. Найдовші заплави – через Південно-Китайське море довжиною 350 км. Також переплив Середземне, Мармурове, Карібське моря, протоку Босфор – вздовж і впоперек разом із журналістом Романом Черненком, протоку Дарданелли. Здійснював марафонські запливи на відстань до 100 кілометрів уздовж берегів Криму. Відомий також запливами в холодній воді у зимовий час.

У липні 2015 р., під час російсько-української війни, відмовився повертатися з території України до окупованого Росією Криму через загрозу арешту спецслужбами окупаційної влади. Переселився в м. Марганець Дніпровської обл.

Бібліоґрафія:
І.
Архів ХПГ: рукопис автобіографії О. Софяника.
Рух за свободу еміграції. Утікачі з СРСР і жертви каральної психіатрії: http://archive.khpg.org/index.php?id=1370526152
ІІ.
Чемпионом стал предприниматель, призером – бывший диссидент // Панорама Севастополя, № 38, 2002. – 19 сентября.
Юрий Парамонов. В Турцию на надувной лодке. История побегов из Советского Союза по Черному морю // Панорама Севастополя, № 45 (110), 2002. – 13 ноября.
Пловец-одиночка. Севастополец Олег Софяник собирается переплыть Керченский пролив, а затем и Черное море. – Крымское время, № 136 (1980), 2004. – 28 июля.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – С. 740-741. http://khpg.org/archive/index.php?id=1184517256
Наталья Акимова. Олег Софяник – пловец со стажем диссидента // Первая крымская, № 204. – 2007. – 14-20 декабря: http://1k.com.ua/204/details/2/1
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 619-620; 2-ге вид., 2012. – С. 703-704.
Василь Садовський. На хвилях протесту. Марафонець-дисидент Софяник переплив Севастопольську бухту на знак підтримки акції «Вставай, Україно!» // Україна молода, № 58 (4498), 2013. – 17 квітня.
Есть рекорд! Олег Софяник переплыл Черное море: 5.09.2011: http://meridian.in.ua/news/6648.html
Марафонец из Севастополя Олег Софяник с напарником из Москвы за пять дней переплыли Красное море: 27.05. 2013: http://fakty.ua/164065-marafonec-iz-sevastopolya-oleg-sofyanik-s-naparnikom-iz-moskvy-za-pyat-dnej-pereplyli-krasnoe-more

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 20.06. 2006. Останнє прочитання 23.07.2016 р.


Рекомендувати цей матеріал