Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

СТРУТИНСЬКИЙ ІВАН

15.11.2005 | Овсієнко В.В. | Я.Ткачук. Буревії. Книга памяті. - Львів: В-во "СПОЛОМ", 2004. - 368 с.

Нар. 1937 р. в с. Підмихайля Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – п.  19... р.

Член-засновник  Об'єднаної Партії Визволення України (ОПВУ).

З селянської родини. Навчався в ремісничому училищі, самотужки вчився музики. Його запросили на посаду художнього керівника на Брошнівський ДОК № 9. 1958 р. познайомився з Яремою ТКАЧУКОМ, який розповів йому про існування Об'єднаної партії визволення України.

Метою ОПВУ була боротьба за вихід України з СРСР і створення незалежної Української держави. Для цього створили осередки в селах П'ядики, Вигода та Брошнів, у містах Коломия та Івано-Франківськ. Мали намір створити осередки по всій Україні, вийти на зв'язки з організаціями в інших республіках, щоб разом розвалити СРСР. Свою ідеологію ОПВУ поширювали власним прикладом, ведучи агітацію, беручи участь у художній самодіяльності, пробуджуючи національну свідомість молоді.

Два роки ОПВУ вела виключно організаційну роботу. Мали намір роздобути друкарську машинку, одначе організація за два роки не випустила жодної листівки, не вчинили ніякого акту. Дотримувалися конспірації: С. мав псевдо „Шпак”. Весною 1958 р. в лузі над Прутом, поблизу Коломиї, схвалили програму організації, яку написав Б.ТИМКІВ, врахувавши пропозиції С. і В. ПЛОЩАКА.

У червні 1958 на зборах у с. Вигода, на р. Свіча,  члени організації Б.ҐЕРМАНЮК, Я.ТКАЧУК, С., П.Гайовий, М.Козак склали присягу, яку підписали кров'ю. Текст присяги доручили зберігати П.Гайовому.

4.12 1958  кілька членів ОПВУ, в т.ч. С., були заарештовані. В С. вилучили структуру організації. У справі було допитано 28 осіб, засуджено 8 за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди та створенні антирадянської організації (ст.ст. 54-І “а” і 54-11 КК УРСР ). Як з’ясувалося, видав організацію П.Гайовий, а від колишнього політв'язня Мирона Масловського слідство дізналося про всі зібрання і діяльність організації. 

На суді прокурор Антоненко вимагав смертної кари членам організації, які визнали себе авторами її програмних документів, у т. ч. С., та максимальних термінів решті підсудних. Однак Івано-Франківський обласний суд 10.03. 1959 р. виніс вирок: Б.ҐЕРМАНЮКУ, М.ПЛОЩАКУ, Я.ТКАЧУКУ, Б.ТИМКІВУ і С. – 10 р. виправних таборів суворого режиму з конфіскацією майна; М.ЮРЧИКУ та І.КОНЕВИЧУ – по 7 р. з конфіскацією, В.ПЛОЩАКУ – 2 р.

Карався в таборах...

Звільнений С. 4.12. 1968 р. Влада відмовляла йому в прописці і в працевлаштуванні. Декілька разів їздив до Києва і таки добився прописки в Калуші. Дівчину, з якою хотів одружитися, залякали безпросвітним життям з „ворогом народу”. Бідував. Працював токарем у Калуській автоколоні.

 

Бібліоґрафія:

І.

Ярема Ткачук. Буревії. Книга пам'яті. – Львів: В-во “СПОЛОМ”, 2004. – 368 с.

ІІ.

Ігор Мардарович. Голос памיяті // Вісник Коломиї. – Ч. 63 (457). – 10.11. 1994.

Ігор Мардарович. Пיядицька організація ОПВУ // Вісник Коломиї. – Ч. 77 (471). – 28.12. 1994.

Анатолій Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид.  ім. Олени Теліги, 1998. – С.  96. 

 

15.11. 2005. Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. Внесені доповнення Я.Ткачука від 14 жовтня 2005 року. Довідку слід доповнити, коли виявляться повніші дані
Рекомендувати цей матеріал