Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Загальнодемократичний рух

Реалістичний робітничий гурток демократів

19.09.2005 | Борис Захаров

Цей рух виявився на початку «відлиги» у вигляді марксистських гуртків. Основною ідеєю усіх подібних об’єднань була зміна або корекція курсу партії відповідно до марксистських принципів, іноді навіть метою була зміна влади для встановлення істинно марксистського режиму, тому що тодішня влада, на думку багатьох дисидентів-марксистів, неспроможна була йти правильним шляхом. Ці групи використовували підпільні методи боротьби. Одним з найяскравіших об’єднань такого типу була група «Реалістичний робітничий гурток демократів», яку створили у Донецьку молоді робітники Євген Доніченко, Микола Малий, Анатолій Сергієнко, Анатолій Гапченко, Сергій Володченко, брати Мельникови. Ідея утворення підпільної групи виникла в Євгена Доніченка ще восени 1955 року. Навесні 1956 року вже була створена група. Тоді ж її члени розробили текст вступної присяги, статут, конспіративні псевдоніми, шифр, почали сплачувати членські внески. Це була підпільна політична організація, яка ставила на меті зміну влади і демократизацію суспільства. На перших порах засобами боротьби Робітничого гуртка демократів була агітація і пропаганда. Ними було поширено багато листівок «Не вірте чекістам!», «Не вірте комуністам!», «Слава Ісусу Христу», листівки до роковин повстання в Берліні та Познані тощо. Були прояви й правозахисної діяльності – Є. Доніченко і А. Сергієнко підготували і направили листи до Президії ВР СРСР від імені робітників підприємств Донбасу, з вимогою звільнити політичних в’язнів. Далі члени групи планували провадити революційну діяльність. Для цього Є. Доніченко збирав дані про дислокацію військових частин, списки комуністів, чекістів, комсомольців тощо, а також підготував брошуру «Что такое демократы» і кілька статей. Але до революційної діяльності справи не дішли, оскільки членів групи було заарештовано у серпні 1957 року. У листопаді того ж року їх було засуджено: Є. Доніченка на 7 років таборів і 5 заслання, А. Сергієнка – на 6 років таборів, М. Малого та С. Володченка – на 4 роки.

Рекомендувати цей матеріал