Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ГУЦУЛ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ

11.07.2005 | Овсієнко В.В. | Шттерв

(нар. 14.08. 1926 р., с. Глушків Городнянського р-ну Івано-Франківської обл.)

Учасник національно-визвольного руху 40 – 80-х рр. 

Селянський син з поверненням більшовиків у 1944 р. разом з братами Василем та Романом пішов у підпілля, прийшов військовий вишкіл. У бою під Снятином 10.05 1944 в числі 12 вояків потрапив у полон. Слідство велося у Снятинській, згодом Станіславівській тюрмі, ночами, з побоями. 4.10 1944 впродовж години Військовий трибунал Четвертого Українського фронту виніс вирок: двом каторга, десятьом – кара смерти, у т.ч. неповнолітньому М.Гуцулу. У камері смертників дізнався, що кару замінено десятьма роками позбавлення волі, а будучи на Далекому Сході, між Совєцькою Гаванню і Комсомольськом-на-Амурі, – що кару заочно змінено на 20 р. каторги.

1947 етапований у Норильськ. У каторжному таборі №3 Горлагу брав участь у страйку, що почався 4.6. 1953 після розстрілу з веж кількох в’язнів. Страйк тривав два місяці. Страйкком з 11 представників різних національностей вивісив чорні жалобні прапори, вимагали пом’якшення режиму, умов роботи, зняти номери з одягу та замки з бараків.

Через пробиті військом в огорожах проходи з 3,5 тисяч в’язнів вишло лише кілька. Табір був узятий силою, загинуло півтори сотні в’язнів, переважно українці, які становили більшість континґенту. Зона була розформована. Г. працював на руднику, на вугільній шахті.

1955 Г. звільнений за указом Президії Верховної Ради від 24.04.  

По дорозі в Україну заїхав на заслання до матері Марії, дізнався, що брат Роман загинув 1950 р. в підпіллі.

1956 Г. одружився у с. Глушків з Іриною Лутчин (померла 17.01. 2000). Працювали на цукроварні в Городенці. Виховали двох дочок (Марія 1957 р.н. і Ганна 1958) і сина 1961).

Тим часом Г. зблизився з колом правозахисників, діставав і давав читати іншим людям українську літературу давніших часів, самвидавні твори В.Мороза та інших дисидентів.

24.03. 1974 року Г. заарештований разом з Миколою Гамулою та Романом Гайдуком у справі № 92, з якої 17.06. була виділена в окреме провадження справа Оксани ПОПОВИЧ. Вона була  заарештована 2.10, наступного дня після повернення з лікарні, на милицях.

При обшуку в Г. вилучили лише "Декалог" – „Десять заповідей українських націоналістів”, „Дванадцять прикмет українського націоналіста”, „Молитву українського націоналіста” та книжку В.Винниченка, але були покази, що розповсюджував самвидав.  

У серпні 1974 засуджений Івано-Франківським обсудом за ч.1 ст.62 КК УРСР „Антирадянська агітація і пропаганда” на 6 р. таборів суворого режиму і 3 р. заслання. Строк відбував таборі ЖХ-385/19 (Мордовія, пос. Лєсной), з осени 1979 – в ЖХ-385/3 (Барашево).

20.03. 1980 відправлений етапом на заслання в пос. Каргасок Томської обл. Працював кочегаром.

З поверненням 1983 р. у дружини і в усіх Західних областях Г. не приписували. Мусили виїхати в с. Новоолександрівка Каштанського р-ну Миколаївської обл. Працював у колгоспі, кочегаром, на фермі, на холодильнику. Повернувся з дружиною в Городенку 1990 р.

Учасник пікетувань за леґалізацію Греко-Католицької Церкви, активіст Всекраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, член Конґресу Українських Націоналістів.

1992 р. реабілітований за обома справами. Живе в м.Городенка Івано-Франківської обл.

Бібліоґрафія:

Архів ХПГ: Інтерв’ю з М.Гуцулом 17.04. 2001 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1195852804&w
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 199–200. http://archive.khpg.org/index.php?id=1121096453&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 186; 2-е вид.: 2012 р., – С. 203–204.

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 24.06.2005. Останнє прочитання 6.08.2016. 


Рекомендувати цей матеріал