Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

СІЧКО ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ

06.07.2005 | Овсієнко В.В. | Три повстання Січків. У двох томах. - Х.: Фоліо, 2004.

(нар. 22.12 1956 у пос. Стекольний, на 72-му км від м. Магадан ­– 17.11 1997, м. Чикаґо (США).

 

Член Української Гельсінкської групи, лідер Української Християнсько-Демократичної партії.

 

Син учасників національно-визвольної боротьби, політвיязнів Стефанії Петраш та Петра Січка, які після 10 р. увיязнення вийшли на заслання. 1957, на Великдень, сімיя повернулися у с. Витвиця Долинського р-ну на Станіславщині, 1958 оселилися в м. Долина. С. був відмінником навчання, готувався на журналіста,  був переможцем конкурсу обласної  газети «Комсомольський прапор», мав 22 публікації. 1974 р. закінчив 10-й клас Долинської с. ш. № 1, та на журналістський факультет Львівського університету не був прийнятий як син колишніх політв'язнів. Рік працював токарем на Струтинському заводі металовиробів. 1975 р. потай вступив на факультет журналістики Київського університету. Через 2 тижні батько був викликаний до КДБ, де йому запропонували співпрацю, або ж син довше двох років в університеті не протримається. Батько відповів: "Я волію бачити дітей у тюрмі, чим зі зрадницькими дипломами".

1976-77 С. написав статті «Хрести на дорозі», «Чому мовчать радянські люди». Вони йому згодом були інкриміновані як антирадянські. У січні 1977 викладачка російської мови Парахіна поставила С. «двійку» на екзамені, арґументуючи тим, що він не виконує її вимоги розмовляти в гуртожитку і в місті російською мовою та що в нього поганий акцент.  Декан Дмитро Прилюк не прийняв курсової роботи на тему “Охорона рідної природи”, бо С. покликався на роман Олеся Гончара “Собор”. Парторг Анатолій Погрібний не зарахував залік. 20.07 С. наказом ректора № 506 ви­ключений з журналістського факультету "за неуспішність". С. оскаржив безпідставне недопущення його до сесії, а 12.08 надіслав до ЦК КПРС заяву про незаконне виключення його з університету. Відповідь надійшла з Міністерство освіти УРСР, що С. виключений за «академзаборгованість». Тоді він 18.09 здав у Московський райвідділ міліції м. Києва документи громадянина СРСР і оприлюднив заяву про відмову від радянського громадянства та завимагав дозволу на еміґрацію до США для отримання громадянства цієї країни і набуття там вищої освіти. Також здав свій комсомольський квиток у ЦК ЛКСМУ. Оскільки зв'язку з правозахисниками і закордоном не мав, то батько С. поїхав до Москви, зайшов у синагогу, помолився там і залишив під стіною пакет документів – своїх і синових. Через кілька днів радіостанція «Свобода» з Мюнхена вже говорила про них. 

4.11 1977 міліція шукала за С., щоб запроторити його на психіатричку експертизу, бо ніби він має намір спалитися на Хрещатику в Києві під час демонстрації 7 листопада. Він сховався, а батька затримали на кілька діб. 17.01 1978 С. підступно схопили кагебісти і в наручниках запроторили до Івано-Франківської психіатричної лікарні на експертизу. 31.01 батько С. добився прийому головного психіатра Міністерства охорони здоров'я СРСР О.О. Чуркіна, який сказав, що в радянській психіатрії відречення від громадянства вважається шизофренією. Однак того дня С. був звільнений.

26.02 1978 С., а 30.04 його батько стають членами Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод, їхні імена зיявляються під документами УГГ. 20.10 С. викликаний на допит у КДБ, 3.11 працівники КГБ Сохань і Петруня провели «бесіду» з Січками в них удома.

9.01 1979 П. і В. Січки пробилися до зали, де йшов судовий процес  над членом УГГ Василем Стрільцівим і звернулися до свідків звинувачення з закликом не йти проти свого сумління і не піддаватися тискові КДБ. 7.03 ─ 10-годинний обшук у помешканні Січків у справі Олеся Бердника. 20.04 – виклик до КДБ.


22.05 1979, у день похорону у Львові композитора Володимира Івасюка, П. і В. Січків та В.Стрільціва викликано до КДБ в Івано-Франківськ. 10.06, на Трійцю, С. виступив на громадянській панахиді на Личаківському кладовищі і сказав, що В.Івасюк не покінчив самогубством – його замордували. Узяв квітку і склав присягу: “Друже, ми продовжимо боротьбу з ворогами, які знищили тебе, ми будемо боротися, поки Україна стане вільною і незалежною”. Батько підтримав сина і закликав присутніх підтримати діяльність УГГ.

27.06 1979 прокурор Львівської області порушив кримінальну справу проти П. і В.Січків за ознаками ст. 187-І КК УРСР ("розповсюдження наклепницьких вигадок, які паплюжать радянський державний і суспільний лад"), 5.07 вони були затримані. С. був запроторений до Львівської психіатричної лікарні на експертизу, де провів 40 діб. 24.07 мати, С.Петраш, звернулася у справі сина до комісії Львівської обласної судово-психіатричної експертизи, 10.08 – до лікаря Івано-Франківської психлікарні Бурдейного. 14.08 його визнано осудним і заарештовано. Цього ж дня мати у дворі психлікарні випадково побачила сина.

26.09 закінчилося попереднє слідство у справі Січків, 22.11 їм пред'явлено обвинувальний висновок. Обидва відмовилися його підписати. 04.12 1979 у Львівському обласному суді відбувся судовий процес над П. і В. Січками, про який родина не знала. Підсудні не вставали, не брали участі в суді, відмовилися від останнього слова. Вирок: синові – 3 р. таборів посиленого, батькові – 3 р. суворого режиму. 10.12 Січки відмовилися одержувати копію вироку і оскаржувати його в касаційному порядку.

11.12 – побачення з матірיю, сестрою Оксаною та братом Володимиром, внаслідок чого брат був виключений з 3 курсу механіко-математичного факультету Київського держуніверситету і згодом увיязнений. 24.12 надали побачення з батьком на одну годину. У кінці грудня С. етапований у м.Черкаси, до табору посиленого режиму ЕЧ-325/62. Копав на будівництві траншеї.

16.02 1980 ─ двогодинне, а 3.03 добове побачення з матірיю. Його привели виснаженого, зголоднілого, пригнічено­го нестерпним середовищем. С. просив матір звернутися до Асоціації юристів з закликом домогтися розгляду питання про статус політв’язня і переведення всіх політв’язнів до окремого табору.

Листи С. затримували, приїзди матері на побачення, як правило, оберталися увיязненням його в карцері. Так, 12.09 1981, коли приїхали мати і сестра, в С. раптом «виявили дизентерійні палички» і поклали в лікарню. Мати з дочкою оголосили голодівку протесту. За наступного приїзду, 12.10, його посадили в карцер.

3.12 1981, за півроку до закінчення терміну ув'язнення, С. звинувачений у "зберіганні без мети збуту наркотичних речовин", 10.12 1981 судовий відділ Придніпровського РВВС м. Черкаси порушив кримінальну справу № 1080 за ст. 229-6 ч.1 КК УРСР. 4.01 1982 Приднiпровський районний суд м. Черкаси у камері СІЗО засудив С. на 3 р. ув'язнення в таборах суворого режиму. Матір на суд не допустили. Далі С. карався в таборі суворого режиму ИВ-301/86, м. Вінниця. 16.02 1982 Верховний Суд УРСР за дві хвилини розглянув скаргу С.Петраш на засудження сина.  

Звільнений 7.07 1985, дістав рік адміністративного нагляду. Улаштувався на пилораму залiзобетонних виробiв у м. Долинi, але рентґен показав туберкульоз бiльш як рiчної давности. Рік лікувався. 1987 одружився з Лесею, 1988 народився син Петро, 1991 – донька Стефанія.

11.03 1988 оприлюднено Звернення Української Гельсінкської Групи до української та світової громадськості про відновлення її діяльності, в числі 19 осіб – В.і П. Січки. У квітні 1988 С. пише програму і статут Українського Християнсько-Демократичного Фронту. 26.04, на другу річницю чорнобильської катастрофи, УХДФ уперше піднесла на мітингу у Львові синьо-жовтий прапор. Навесні ж 1988 ─ голодівки та мітинги в Галичині та в Москві з вимогою леґалізувати Українську Греко-Католицьку Церкву. Однин з організаторів – С., за що неодноразово був заарештований.

1.11 1988 ─ офіційна дата заснування УХДФ (Голова – С., Установчий зיїзд 13.01 1989, з 21.04 1990 – УХДП). У травні 1989, в 10-у річницю загибелі В. Івасюка, УХДФ організувала панахиду на Личаківському цвинтарі, 4.06 – екологічний мітинг у Калуші, 11.06 – перший несанкціонований екологічний мітинг у Долині, за що 12.06 С. заарештовано на 10 діб. 5.07 – «ювілейний» обшук у домі Січків. 07.07 В. і П. Січки заарештовані на15 діб за організацію мітингів. У серпні С. побито в м. Стрию на залізничній станції.

У липні 1990 С. бере участь у конференції Європарламенту в Люксембурзі, він делеґат конґресу Всесвітньої Антикомуністичної Ліґи в Брюсселі.

1994 С. ─ кандидат у народні депутати України в Івано-Франківському окрузі № 157.


З 1995 С. ─ Почесний Голова УХДП з правом вето. 27.05 1996 поїхав до США. Уночі з 21 на 22.06 1996 був отруєний в потязі Київ ─Львів, після чого знову виїхав до США. 16.11 1997 в останній телефонній розмові з батьком сказав, що повертається в Україну з наміром знову очолити УХДП. 17.11 загинув у помешканні в пожежі. 30.11 1997 страннями брата Володимира тіло привезене до Львова. 2.12 похований поруч з матір'ю на Личаківському цвинтарі.

Указом Президента від 8.11.2006 р. члени УГГ, в т. ч. Петро, Василь і Стефанія Петраш, нагороджені орденом «За мужність» І ступеня.

Бібліоґрафія (коротка):
І.
Січко Василь. Християнська демократія ─ майбутнє України. // Воскресіння, часопис УХДП, 7.12. 1990; також: Воскресіння. Спецвипуск. – 2003. – Березень.
ІІ.
Переслідування за відмову батька співпрацювати з КГБ. (Заява Василя Січка від 18.09. 1977). // Свобода (США). – 1978. – 7 грудня.
Зречення з громадянства СРСР уважається шизофренією. // Америка (США), № 117. – 1979. – 18 серпня.
Хроника текущих событий. Амстердам: Фонд имени Герцена, 1979. – Вип. 16; вип. 51— С. 43, 167.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 1-4, 8-21, 8-22; 1981: 1, 2, 3, 5; 1982: 2-2, 4-42, 6-12, 6-2, 6-32, 7/8-4, 10-22; 1984: 6-20, 10-21; 1985: 6-19, 7/8-22, 10-17.
The Persecution of the Ukrainian Helsinki Group. Human Right Commission World Congress of Free Ukrainians. Toronto, Canada. 1980. – P. 51-52.
ХТС. Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 53.— С. 69, 72-75; вип. 54.— С. 37, 149; вип. 55.— С. 5-6; вип. 56.— С. 69, 111; 1981, вип. 57.— С. 61; вип. 60.— С. 62; вип. 61.— С. 34-36; 1983, вип. 63.— С. 168.
A Family Torn Apart. Comp. By Dr. Nina Strokata, Human Right Commission of Free Ukrainians, 1981.
Інформаційні бюлетені Української Інформаційні бюлетені Української громадської групи сприяння виконанню гельсінкських угод. Випуски: ч.1, 1978 р.; ч.2, 1978 р.; безномерний, березень 1979 р.; ч.1, 1980 р.; ч.2, 1980 р. / Упорядкував Осип Зінкевич. Післяслово Ніни Строкатої. – Торонто–Балтимор: Українське видавництво “Смолоскип” ім. В.Симоненка, 1981. – С. 118─121,141─149, 159.
АС № 4620. Анонимный составитель. Материалы по уголовному делу п/з Василя Сичко… – «Материалы самиздата» Радио «Свобода», выпуск № 14/82, 5 апреля 1982 г., 7 с.
Українська Гельсінкська Група. 1978 — 1982. Докум. і матер.. Упоряд. О.Зінкевич. Торонто – Балтимор: Смолоскип. – С. 633─705).
Алексеева Л.. История инакомыслия в СССР. Новейший период. // Весть. Вильнюс ─ Москва (VIMO), 1992. – С. 30-33.
Російщення України. – К.: Вид. УККА, 1992. – С. 374─375.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 166. 169, 173-175.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення. Підготували В.Кіпіані, В.Овсієнко. — К.: УРП, 1996. – С. 23-24.
Василь Січко (некролог). ─ Галичина, 1987. – 6 грудня.
Ольшанівська Божена. В пам'ять В.Січка. // Свобода, 1997. – 10 грудня.
Ровенчак Оксана. Поруч два хрести, дві рідні душі (Про похорон В.Січка). // Тижневик Галичини, 1997. – 18 грудня.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 т. ХПГ. Упор. Є.Ю.Захаров, В.В. Овсієнко. Харків: Фоліо, 2001. – Т.1. – С.150─153; т. 3. – С. 31─33; т. 4. – С. 10─12, 128─134, 138─139, 146─149.
Три повстання Січків: У двох томах. Т. 1. Спогади Стефанії Петраш-Січко. Документи / Харківська правозахисна група; Редактор-упорядник В.В.Овсієнко. Харків: Фоліо, 2003. ─ 256 с.; Т. 2: Спогади. Інтерв’ю. Листи. – 240 с.
Архів Петра Січка.
Музей-архів українського самвидаву МБФ «Смолоскип».
Архів Ніни Строкатої-Караванської в Музеї шістдесятництва в Києві.
Архів Харківської правозахисної групи: Інтерв'ю Петра Січка 7.07. 1998 http://archive.khpg.org/index.php?id=1121769743&w , 4.02. 2000 http://archive.khpg.org/index.php?id=1121771097&w та Володимира Січка 17.12. 2002 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1121768715&w.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 702–707. http://archive.khpg.org/index.php?id=1120658058&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 591–592; 2-е вид.: 2012 р., – С. 673–674.
 

Володимир Каплун, Василь Овсієнко. Харківська правозахисна група. 7-8.03. 2004. Останнє прочитання 23.07.2016.

 

Бібліоґрафія (повніша):

Український правозахисний рух. Документи й матеріяли Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсінкських Угод. Передмова Андрія Зваруна. Упорядкував Осип Зінкевич. Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка. Торонто  — Балтимор. 1978. С. Х. (Список членів УГГ).

Переслідування за відмову батька співпрацювати з КГБ. (Заява Василя Січка від 18.09. 1977). // Газ. «Свобода» (США), 7.12.1978.

КҐБ переслідує колишніх політв'язнів. // Газ. «Свобода» (США), № 270, 12.12. 1978.

Терпіння колишніх політв'язнів. // Газ. «Свобода», 21.01. 1979.

Хай згине оунівська брехня. // Газ. «Вільна Україна», Львів, 6.07. 1979.

Зречення з громадянства СРСР уважається шизофренією. // Газ. «Америка» (США, Філадельфія), № 117, 18.08. 1979.

Звернення Петра Січка до ООН. // Газ. «Шлях перемоги» (США), 16.09. 1979.

Чекісти судитимуть батька і сина Січків. // Газ. «Гомін України» (США), 19.09. 1979.

Павлюк А. Бруднi дiї провокаторiв. // Газ. «Червона Долина» (м. Долина), 23.09 1979.

Хроника текущих событий. Амстердам: Фонд имени Герцена, 1979, вип. 16.

Хроника текущих событий. Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 51— С. 43, 167.

Звернення Петра Січка до ООН. Часопис «Шлях перемоги» (США), І6.09. 1979.

«Дух України живе...» // Газ. «Народна воля» (США), № 45, 29.11. 1979.

Батько і син Січки – арештовані. // Газ. «Новий шлях» (США), № 48, 1.12. 1979.

Петра і Василя Січків засуджено на три роки ув'язнення. // Газ. «Свобода» (США), № 14, 18.01. 1980.

Sichkos get three years each. // Ukrainian weekly (США), № 16. 20.01. 1980.

Протест Стефанії Петраш-Січко Президії Верховної Ради СРСР. Часопис «Свобода» (США), 28.02. 1980. 

Плетиво інтриґ і провокацій КҐБ довкола справи Січків. // Газ. «Свобода» (США), № 47. 28.02. 1982.

Петра і Василя Січків засудили за вшанування пам'яті Володимира Івасюка. Василеві Січкові намагалися пришити шизофренію. // Газ. «Свобода» (США), 27.02. 1980.

Петра і Василя Січків засудили за вшанування пам'яті Володимира Івасюка. // Газ. «Америка» (США), ч. 34, 29.02. 1980.

Арест Петра и Васыля Сичко. // Газ. «Новый американец». 23-28 июня 1980.

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінської групи. Випуск 1-3, 1980. 1-4. Засуд членів Гельсінської групи Василя та Петра Січків.

The Persecution of the Ukrainian Helsinki Group. Human Right Commission World Congress of Free Ukrainians. Toronto, Canada. 1980. P. 51-52 (Біографічні довідки В. і П. Січків).

Звернення Стефанії Петраш до Асамблеї ООН... // Інформаційний бюлетень № 2, березень 1980 року. Упорядкувала Надія Світлична. Закордонне представництво Української Гельсінкської Групи. Нью-Йорк, 1981. С. 18─21. 

Вісник репресій в Україні. 1980, вип. 8. 8-21, 8-22. (Умови перебування П. та В.Січків у таборах).

ХТС. Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 53.— С. 69, 72-75; вип. 54.— С. 37, 149; вип. 55.— С. 5-6; вип. 56.— С. 69, 111.

Огляд діяльности УГГрупи. // Газ. «Українське слово» (США), 1.03.1981.

Раїса Мороз. Трагедія родини Січків закликає до дії. ??????? (Канада, Вінніпеґ), 11.03. 1981.

Із скарги Стефанії Січко до Верховного Суду СССР та УРСР. // Газ. «Свобода» (США), 27.03. 1981. 

В обороні арештованих і переслідуваних в Україні! // Ж. «Екран», ч. 112-113.

Politikal Prizoners in the USSR. // Ж. Smoloskyp, 1981, Vol. 3, No. 11, p. 3, 4.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1981, вип. 57.— С. 61; вип. 60.— С. 62; вип. 61.— С. 34-36.

A Family Torn Apart. Comp. By Dr. Nina Strokata, Human Right Commission of Free Ukrainians, 1981.

Інформаційні бюлетені Української громадської групи сприяння виконанню гельсінкських угод. Випуски: ч. 1, 1978 р.; ч. 2, 1978 р.; безномерний, березень 1979 р.; ч. 1, 1980 р.; ч. 2, 1980 р. Комітет Гельсінкських ґарантій для України. Упорядкував Осип Зінкевич. Післяслово Ніни Строкатої. Українське видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка. Торонто  — Балтимор, 1981. 200 с. (Див. за іменним покажчиком, зокрема, с. 118─121,141─149,158─159,169─171).

WCFU Proclaims the Sichkos «Ukrainian Family of the Year». Appeals for Support in Their Release. // Amerika, № 113,  27. 07. 1981.

Інформаційний бюлетень № 4, листопад 1978. Упорядкувала Надія Світлична. Закордонне представництво Української Гельсінкської Групи. Нью-Йорк, 1981. С. 9, 27. 

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.— Нью-Йорк, 1982,  вип. 2. 2-2  (Про справу Василя Січка); 6-12, 6-32, 7/8-4.

Українські політв'язні в СРСР. Адресний покажчик. За станом на грудень 1981 року. Упорядкувала Марта Гарасовська. Українське видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка. Торонто - Балтимор, 1981.  С. 129.

Stephania Petrash-Sichko's appeal: «To people of good will of the world». // Ж. «Віра» (США), ч. 2 (26) 1982.

Sichko, Striltsiv receive new labor-camp sentences. // Svoboda, № 10. 7.03 1982.

АС № 4620. Анонимный составитель. Материалы по уголовному делу п/з Василя Сичко: «Обвинительное заключение» и сообщение о процессе в нарсуде Приднепровского р-на г. Черкассы 4.І.82 (без места, вскоре после 4.І.82) - «Материалы самиздата» Радио «Свобода», выпуск № 14/82, 5 апреля 1982 г., 7 с.

Другий суд над Василем Січком. // Газ. «Свобода»(США), № 82, травень 1982.

Другий суд над Василем Січком. // Газ. «Визвольний шлях» (США), № 22, 29.05 1982.

Плетиво інтриг і провокацій КҐБ довкола справи Січків. // Українська думка. 3.06. 1982.

Вісник репресій в Україні. 1982, вип. 6, 6-12, 6-32 (Про нову справу Петра Січка, знімок родини з О.Мешко); вип. 7/8-4; вип. 9, 9-9 (Про новий арешт П.Січка); вип. 10, 10-22 (Про Василя Січка).

Репресії супроти Січків продовжуються в таборах. // Газ. «Свобода» (США). 28.07. 1982.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1983, вип. 63.— С. 168.

An Appeal by Stefania Petrash-Sichko in Defense of Her Imprisoned Husband. // Smoloskyp № 20-21, March 10, 1983.

Розпачливе звернення Стефанії Петраш-Січко на захист ув'язнених синів і чоловіка. 10.03. 1983. // Газ. «Америка» (США, Філядельфія), 9.06. 1983.

Звернення Стефанії Петраш-Січко на захист ув'язнених двох синів і чоловіка. 10.03. 1983. // Газ. «Свобода» (США), № 111,  15.06. 1983.

Родинна драма Січків. // Газ. «Шлях перемоги», ч. 27 (1525), 3.07. 1983.

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.— Нью-Йорк, 1982, 6-12, 6-32, 7/8-4; 1984, 6-20.

Українська Гельсінкська Група. 1978 — 1982. Документи і матеріяли. Упорядкував і зредагував Осип Зінкевич. Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка. Торонто  — Балтимор. 1983. 998 с. (Див. за іменним покажчиком, зокрема, с. 633─705).

В поневоленій, але нескореній Україні... // Газ. «Америка» (США, Філядельфія), 18.05. 1984

Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінкської групи.— Нью-Йорк, 1984, 6-20.

Сини йдуть слідами батька. // Газ. «Свобода» (США), ч. 27, лютий 1985. 

Повторно ув'язнили П.Рубана і П.Січка. // Газ. «Шлях перемоги» (США), 18.08. 1985.

Вісник репресій в Україні. 1985, вип. 7/8, 7/8-22 (Про закінчення терміну Василя Січка); вип. 10, 10-17 (Про родину Січків).

Український вісник. Громадський літературно-художній та суспільно-політичний журнал. Випуск 7, 8, 9-10. Серпень, вересень, жовтень-листопад 1987. Київ ─ Львів. Передрук самвидавного журналу з України. Українське видавництво «Смолоскип» ім. В.Симоненка. Балтимор ─ Торонто, 1988. С. 589 (Василь Січко).

Український вісник. Випуск 11-12 (об'єднаний), січень ─ березень 1988. Київ ─ Львів. Передрук Закордонного Представництва Української Гельсінкської Спілки. Нью-Йорк, 1989. С. 3 - 8 (Про відновлення діяльності УГГ).

Січко Василь, Голова УХДП. Світ сам іде нам назустріч. Інтерв'ю. // Газ. «За вільну Україну», Львів, 8.12. 1990.

Січко Василь. Християнська демократія ─ майбутнє України. // Газ. «Воскресіння», часопис УХДП, 7.12. 1990; також: «Воскресіння», спецвипуск, березень 2003.

Алексеева Людмила. История инакомыслия в СССР. Новейший период. // Весть. Вильнюс ─ Москва (VIMO), 1992, с. 30-33, 296, 299.

Російщення України. Науково-популярний збірник. Видання Українського конґресового Комітету Америки, Ради оборони і допомоги Україні. К., 1992. С.  374─375 (Про справи Січків).

Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 166, 169, 173-175.

Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення. Підготували В.Кіпіані, В.Овсієнко. — К.: УРП, 1996.— С. 23-24.

Василь Січко (некролог). ─ Газ. «Галичина», 6.12. 1997.

Ольшанівська Божена. В пам'ять В.Січка. // Ж. «Свобода», 10.12. 1997.

Ровенчак Оксана. Поруч два хрести, дві рідні душі (Про похорон В.Січка). // Газ. «Тижневик Галичини», 18.12. 1997.

А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 212, 224.

Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Упорядники Є.Ю.Захаров, В.В. Овсієнко. Харків: Фоліо, 2001. (Див. за іменним покажчиком, зокрема, т.1, с.150─153; т. 3, с. 31─33; т. 4, с. 10─12, 128─134, 138─139, 146─149, 172─175,195─200).

Три повстання Січків. У 2 т. Упорядн. В.Овсієнко. Вид. ХПГ. 2004

Архів Петра Січка (листи, документи, рукописи, фотознімки).

Архів Мирона Бучацького.

Музей-архів українського самвидаву МБФ «Смолоскип».

Архів Ніни Строкатої-Караванської в Музеї шістдесятництва в Києві.

Архів Харківської правозахисної групи, зокрема, аудіозаписи інтерв'ю Петра Січка 7.07 1998, 4.02 2000 та Володимира Січка 17.12. 2002 р.

 

Склав 7 – 8. 03. 2004  Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група.

Рекомендувати цей матеріал