Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

Спілка української молоді Галичини

24.05.2005 | Борис Захаров

Зимою 1972 року в Івано-Франківській області молоді робітники та студенти, усі 1948 року народження, вирішили утворити підпільну організацію під назвою «Спілка української молоді Галичини» (СУМГ). Ініціатором її створення і керівником був Дмитро Гриньків. До організації входили також Іван Шовковий, Роман Чупрей, Микола Мотрюк, Дмитро Демидів . Кожен член організації був зобов'язаний залучати нових людей і за час її існування кількість членів досягла 12 осіб. У головах цих молодих людей боролися націоналістична свідомість і те, чому їх вчили все їхнє життя – «соціалізм – єдиний шлях до комунізму». Через це організація будувалася на засадах ОУН, але Україну члени Спілки бачили незалежною соціалістичною державою на кшталт Польщі.

Спілка займалась збором інформації про діяльність УПА, пошуком нелегальної літератури, а також зброї. Були знайдені навіть карабін, дрібнокаліберна рушниця, обріз та два будівельні пістолети. Кожний член групи мав псевдонім. Завдання членам групи Гриньків давав письмово зі врахуванням їхніх можливостей.  У той час він був головою комітету ДТСААФ (Добровільного товариства сприяння Армії, Авіації і Флоту) підприємства, на якому працював, і тому мав можливість навчати стрільби членів своєї групи на нелегальних зібраннях у горах.

Восени 1972 члени СУМГ поклали в Печеніжині вінок з синьо-жовтою стрічкою до пам'ятника Олексі Довбушу з нагоди річниці його загибелі.

Члени Спілки мали наміри встановити контакти з іншими подібними організаціями, з закордоном, придбати друкарську машинку для  поширення самвидаву, узгодити й затвердити програму на загальному зібранні. Але ці наміри  вони так і не встигли втілити в життя. Виникла думка виготовити печатку організації. Гравер Тарас Стадниченко, до якого звернувся Гриньків, доніс у КГБ. Діставши сигнали тривоги, спеціально задля “стукача” скликали збори, де імітували саморозпуск організації. Та це лише пришвидшило арешти, що почалися 14 березня 1973 року.

 У серпні 1973 року відбувся суд, на якому Дмитро Гриньків був засуджений до 7 років ВТК суворого режиму та 3 років заслання, Іван Шовковий та Дмитро Демидів одержали по 5 років, а Микола Мотрюк та Роман Чупрей  – по 4 роки радянських концтаборів.

Рекомендувати цей матеріал