Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Протестанти

Рада церков євангельських християн-баптистів (РЦ ЄХБ)

19.05.2005 | Борис Захаров

Жорстоким гонінням піддавались протестанти. Церква Євангельських християн-баптистів (ЄХБ) була найчисленнішою з усіх протестантських церков, як в СРСР, так і в Україні. За Сталіна, у довоєнні роки, баптисти жорстоко переслідувались. Під час війни Сталін змінив політику відносно релігій, було утворено Раду у справах релігій і культів (РСРК) при Раді Міністрів СРСР. Тоді сталінський уряд пішов на ті ж кроки відносно найбільшої протестантської церкви, що і з РПЦ: замість знищення він намагався перетворити її в апарат нагляду та перевиховання віруючих. З цією метою згори було утворено Всесоюзну раду церков ЄХБ (ВР ЄХБ). Головним завданням ВР ЄХБ був підбір на всі церковні посади “своїх людей”. У 1960 році ВР ЄХБ видав “Нове положення ВР ЄХБ” та таємний документ – “Інструктивний лист старшим пресвітерам”, які мали серйозні розбіжності з принципами баптистської церкви. Деякі пресвітери: А. Прокоф’єв, Г. Крючков, Г. Вінс та інші, котрі одержали “Інструктивного листа”, сприйняли його, як віровідступництво ВР ЄХБ. У травні 1960 року вони об’єднались в Ініціативну групу. Перш за все вони закликали ВР ЄХБ до покаяння. Отримавши відмову, члени ініціативної групи розповсюдили секретний “Інструктивний лист” та “Нове положення” з роз’ясненням щодо відступницького духу цих документів серед баптистських громад, як зареєстрованих, так і ні. Наступним їх кроком стали намагання зібрати загальний з’їзд громад ЄХБ з усієї країни для переобрання ВР ЄХБ. Як вважає Л. Алексєєва, потужна петиційна кампанія широких кіл баптистів до РСРК з вимогою дати дозвіл на проведення з’їзду втримала владу від негайних репресій щодо членів ініціативної групи. Проте, протягом 1960-1963 року було заарештовано близько 200 активних противників ВР ЄХБ. Але це мало протилежну дію. Баптисти масово переходили на бік ініціативної групи. 25 лютого 1962 року Ініціативна група перетворилася на Оргкомітет зі скликання всесоюзного з’їзду. Щоб остаточно не втратити контроль над баптистами, РСРК вдалося до скликання з’їзду ВР ЄХБ, на якому були представлені виключно громади, що підтримували ВР ЄХБ. На з’їзді було прийняте рішення відмінити “Нове положення” та “Інструктивний лист”, а замість них був прийнятий Статут ВР ЄХБ. Цей документ був м’якшим і менше суперечив євангельським принципам. На думку влади, він міг стати компромісом між ВР ЄХБ і непокірними баптистськими громадами. Однак, Оргкомітет і його прибічники не визнали з’їзд легітимним. Після невдалої делегації до А. Мікояна – голови Президії ВР СРСР – Оргкомітет втратив надію на проведення демократичного з’їзду громад ЄХБ. У вересні 1965 року непокірні громади утворили окрему церкву, не підпорядковану ВР ЄХБ, з постійним керівним органом – Радою церков ЄХБ (РЦ ЄХБ). До неї увійшло 11 членів. Вже у травні 1966 року керівники РЦ ЄХБ М. Хорєв, Г. Крючков та Г. Вінс були заарештовані. Вони були засуджені до трирічного табірного ув’язнення. З того часу не було жодного дня, коли б членам Ради церков не загрожував арешт.

 
Рекомендувати цей матеріал