Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ШЕВЧУК АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

20.04.2005 | І.Рапп

ШЕВЧУК АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (нар. 06.02.1937, м. Житомир – п. 12.08.2015, м. Житомир).

Письменник. Виготовляв лінотипні набори для самвидаву.

.Ш. народився в сім’ї робітника.

Після середньої школи закінчив технічне училище за фахом будівельного майстра, але працювати за фахом не міг через хворобу — ваду серця. Через неї був комісова-ний з армії. Влаштувався на роботу в Житомирську обласну друкарню і став найкра-щим в області лінотипістом. З юності болісно переживав утиски української мови та культури з боку влади. Завжди був прихильником незалежності.З 1960 Ш. публікував у республіканській та обласній пресі новели та оповідання. 1962 його творчість обговорювалася в комісії роботи з молодими авторами Спілки пи-сьменників України. Підготував для видавництва "Радянський письменник" збірку но-вел. Є.СВЕРСТЮК так відгукувався про творчість Ш. в журналі "Зміна" № 12 за 1962: "Особливо приємно відзначити, що твори Ш. виділяються серед творів багатьох про-фесіоналів культурою форми, психологічною витонченістю і чистотою естетичного звучання".

1964 Ш. домовився зі львівським мистецтвознавцем Б.ГОРИНЕМ про друкування самвидаву. Працюючи в друкарні, Ш. потай виготовляв лінотипний набір текстів, які Б.ГОРИНЬ відвозив до Львова. А друкувався текст у майстерні одного львівського ху-дожника-графіка. 1965 Б.ГОРИНЬ був заарештований, але набір у Львові не знайшли. Ш. залишився поза підозрою. Однак набір статті "З приводу процесу над Погружаль-ським" (щодо підпалу Публічної бібліотеки в Києві 24.05.1964) Ш. закопав на березі річки. На нього випадково натрапили підлітки і віднесли... в КГБ. 23.05.1966 Ш. був заарештований. На слідстві він сказав, що машинопис статті знайшов у бібліотечній книжці, а набрав текст, щоб зробити брошуру, оскільки як книголюб колекціонує всі-лякі матеріали про бібліотеки. Цієї "легенди" Ш. дотримувався до кінця. А коли стали виявляти його зв’язки зі Львовом – перестав відповідати на запитання.

У жовтні 1966 Ш. засуджений за ч. 1 ст. 62 КК УРСР до 5 р. ув’язнення. Карався в таборах суворого режиму Дубравлагу (Мордовія). У таборах входив до української громади, яка складалася з повстанців та молодих дисидентів. Передавав листи з описом життя в таборі про постійні приниження і знущання над в’язнями. Один такий лист із табору № 17, а також троє оповідань і уривки з листів братові Валерію Шевчуку, пись-менникові, В.ЧОРНОВІЛ вмістив до у збірнику "Лихо з розуму" (1967). Неодноразово потрапляв до штрафного ізолятора (ШІЗО).

Після звільнення в 1971 Ш. півроку перебував під офіційним наглядом як такий, що "не став на шлях виправлення". Фактично нагляд тривав аж до проголошення незалежності.

Указом Президента України від 26.11.2005 нагороджений орденом „За мужність” ІІІ ступеня. Лауреат премії ім. Івана Огієнка 2006 р. Пенсіонер, жив у Житомирі.

Бібліоґрафія:

І.

Зимова дорога; Увечері; Нінка // В.Чорновіл. Лихо з розуму. – Перша українська друкарня у Франції. – 1968. — C. 275–293.

Вертеп добра і зла. – Житомир, 1991.

Один з двадцяти: Розмова В. Титова з Шевчуком // Наука і культ. Україна: Щорічник. — 1993. — Вип. 26/27. — С. 331-336.

Тризна по-домашньому // Вечеря на дванадцять персон: Житомирська прозова школа / Упоряд., передм., літ. ред. В.Даниленка. – К.: Генеза, 1997. – С. 86-96.

Шевчук Анатолій. Чорний човен неволі. Оповідання, повість. Бібліотека журналу “Авжеж!”, ч. 23. – Житомир, 1999. – 96 с.

Таємниця Федора Шведа: Оповідання. — К.: Вид-во «Неопалима купина», 2006. — 56 с.;

Барви далеких літ: Оповідання. — Ж.: Видавець М. П. Пасічник, 2007. — 60 с.

Шевчук А.О., Шевчук В.О. Розмова з ворожим підслухом. Листи з концтабору і в концтабір 1966–1971 років із дотичними матеріалами. – Харків: Права людини, 2007. – 520 с.

ІІ. В.Чорновіл. Лихо з розуму. – Львів: Меморіал, 1991.— C. 275–293.

Божко С. Легенди Житомир, пустельника // Робітнича газ. — 1992. — 17 листопада.

Один з двадцяти: Розмова В. Титова з Шевчуком // Наука і культ. Україна: Щорічник. — 1993. — Вип. 26/27. — С. 331-336.

Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 58.

Орел М. «Світ ловив мене, але не спіймав» // Україна молода. — 1997. — 3 верес-ня;

А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Вид-во ім. О.Теліги.— 1998.— С. 165, 170.

Архів ХПГ: Інтерв’ю з А.Шевчуком, узяте В. Баумером 1999 р

.Концевич Є. Житомирський першодрукар сам видаву // Концевич Є. Тутешня ка-ва. — Ж., 2000.– С. 96-100.

Хорунжий Ю. Із зони в зону // Книжник-рев’ю. — 2001. — Січень. — № 2;

Вселенський світ людських почуттів / Розмова В. Врублевського з А. Шевчуком // Вільне слово. — 2002. — 14 серпня.

Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987) / Харківська правозахисна група. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 87, 89-91.

Олексій Василенко. Вручення премії ім. Івана Огієнка // Слово Просвіти, ч. 17 (342). – 2006. – 27 квітня. –– С. 5–6.  

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правоза-хисна група; „Права людини”. – 2006. – С. 835-836. http://archive.khpg.org/index.php?id=1114001867;  

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 720–721; 2-ге вид., 2012. – С. 810–812.

Ірина Рапп.  Харківська правозахисна група. 20.04.2005. Останнє прочитання 27.07.2016.


 

 


Рекомендувати цей матеріал