Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

СТРОКАТА (СТРОКАТОВА)-КАРАВАНСЬКА НІНА АНТОНІВНА

20.04.2005 | І.Рапп

СТРОКАТА (СТРОКАТОВА-КАРАВАНСЬКА) НІНА АНТОНІВНА (нар. 31.01.1926, м. Одеса — п. 02.08.1998. м. Дентон, США)

Мікробіолог, відома правозахисниця, член Української Гельсінкської групи (УГГ).

С. закінчила Одеський медичний інститут, мікробіолог. Дружина (з 1961) колишнього політв’язня (1944-1960) С.КАРАВАНСЬКОГО.

Після нового його ув’язнення в 1965 С. активно боролася проти незаконного арешту й засудження чоловіка, хоча керівництво інституту вимагало від С. відмовитися від нього. У грудні 1966 С. подала на ім’я начальника табору, Л.Брежнєва та редакції французької комуністичної ґазети "Юманіте" таке "клопотання": "Упродовж 18 років адміністрація таборів виявилася неспроможною вплинути на в’язня Караванського С.І., а його сім’ї не дають можливості підтримувати з ним дозволені законом контакти. Тому я, дружина Караванського С.І., прошу його РОЗСТРІЛЯТИ, щоб припинити багатолітні страждан-ня мого чоловіка і нескінченні конфлікти між Караванським та адміністрацією".

У квітні 1970 С.КАРАВАНСЬКИЙ був засуджений у Владимирській тюрмі на до-датковий термін 5 р. тюрми та 3 р. заслання. Енерґійні спроби захистити чоловіка в цьому суді призвели до того, що суд виніс окрему ухвалу, яку спрямував Одеському медінститу-ту, з вимогою покарати С.. Тривалі утиски на роботі закінчилися звільненням С. із медінс-титуту в 1971. Оскільки влаштуватися на роботу в Одесі С. не могла, вона поїхала в м. Нальчик, де її прийняли викладачем медтехнікуму. Бачачи неминучість арешту, вона ро-бить останній шляхетний вчинок: обмінює свою одеську квартиру на Нальчик, щоб у ній міг поселитися недавно звільнений Юрій ШУХЕВИЧ з дітьми та дружиною.

05.12.1971 С. переїздить у Нальчик. Та ще 9.08 в Одесі був заарештований лікар Олексій Притика, який зізнався, що обмінювався з С. позацензурною літературою. 06.12.1971 С. була заарештована. Їй інкримінували розповсюдження "Українського віс-ника", самвидаву, написання листа на захист Ю.ДАНІЕЛЯ та що захищала чоловіка.

У зв’язку з цим арештом Ірина КАЛИНЕЦЬ та В.ЧОРНОВІЛ створюють у Львові Громадський комітет захисту Ніни Строкатої, куди увійшли В.СТУС, Л.ТИМЧУК, П.Якір та ін. Це була перша відкрита правозахисна організація в Україні. Але вже на по-чатку 1972 майже всі члени Комітету опинилися за ґратами. Устигли оприлюднити лише 2 документи — заяву про створення Комітету і бюлетень "Хто така Н.А.Строката (Кара-ванська)".

На слідстві і в суді, що тривав в Одесі з 4 до 19.05.1972, С. не залишила від звинува-чення каменя на камені. Однак була засуджена за ст. 62, ч. 1 КК УРСР на 4 р. ув’язнення в таборах суворого режиму за звинуваченням у "проведенні антирадянської агітації та про-паганди". О.РІЗНИКІВ у цій справі був засуджений на 5,5 р., О.Притика на 2 р.

Покарання С. відбувала в жіночому відділенні табору ЖХ-385/3-4, с. Барашево Тень-гушовського р-ну в Мордовії. С. учасниця голодних страйків жінок-політв’язнів, хоча весь час хворіла, а закінчувала термін в онкологічній лікарні. Українське видавництво в діаспорі „Смолоскип” створило Міжнародний комітет оборони Ніни Строкатої, зібрало підписи багатьох мікробіологів з різних країн світу. 1974 її прийняли в Американське то-вариство мікробіологів. Вона почала одержувати в неволі зарубіжні журнали і бюлетені. 1975 С. відмовилася від радянського громадянства.

Після звільнення С. жила в „столиці відсидентів” м. Таруса Калузької обл., за 101 км від Москви, де була взята під адміністративний нагляд спочатку на 1 рік. У жовтні 1976 С. тяжко захворіла і була відвезена в Калузьку лікарню, звідки на її прохання виписалася в листопаді. Не спитавши дозволу міліції, С. лягла на лікування в Московську лікарню, де пробула з 20.11.1976 до 04.01.1977. За це "порушення" Таруський народний суд 17.01.1977 за відсутності С. оштрафував її на 20 крб., а 03.02.1977 її знову взяли під нагляд на півро-ку. 01.08.1978 та 31.01.1979 термін нагляду знову було продовжено.

1976 С. стає членом-засновником Української Гельсінкської Групи, бере активну участь у її роботі. Практично всі документи УГГ, протести і звернення створювалися з участю С. і нею підписані. Підтримувала постійний контакт з членами Московської Ге-льсінкської Групи.
Звільнений чоловік С., С.КАРАВАНСЬКИЙ, теж був узятий під адміннагляд у м. Тарусі. Навіть після одержання дозволу на виїзд із СРСР з подружжя не зняли нагляду: у Москву для оформлення виїзних документів їх відпускали лише по одному, оформили ще й по одному "порушенню".

Виїхали Караванські 30.11.1979. Жили в м. Дентоні, США. С. стала членом Закор-донного представництва УГГ. Авторка численних публікацій про політв’язнів. Видав-ництво "Смолоскип" видало книжку С. про жінок-політв’язнів СРСР "Документоване переслідування. 1975-1980 рр.".

Померла 2.08.1998 в США. Похована на православному цвинтарі в Бавнд-Бруку.

Указом Президента України від 8.11. 2006 за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод нагороджена орденом «За мужність» І ступеня.

Бібліоґрафія:
І.
Післяслово // Інформаційні бюлетені Української Гельсінкської Групи. Торонто – Балтимор: Смолоскип. – 1981. – С. 173-176.
Жінка в сучасній Україні. Доповідь на ІV Конґресі СФУЖО, що відбувся 25-28 лис-топада 1982 р. у Філадельфії // Вісник (США), № 1 (11), 1983. –С. 28-31.
Тюремно-табірний антисвіт // Жіночий світ, ч. 10 (394). – 1983. – С. 1-3; ч. 11-12. – 1983. – С. 2-4; ч. 1-2. – 1984. – С. 4-5; ч. 4. – 1984. – С. 4-6.
Узницы инакомыслия: Советский Союз, год 1985-й // Русская мысль. – № 3634. – 1986. – 15 августа.
ІІ.
В.Чорновіл. Лихо з розуму. Львів: МЕМОРІАЛ, 1991.— С. 172-174 с.
Чорновіл В. Твори: У 10-и т. –Т. 3. («Український вісник», 1970-72) / Упоряд. Вален-тина Чорновіл. Передм. М.Косів. – К.: Смолоскип, 2006, – С. 14, 16, 20, 25, 43, 103-104, 306, 355-356, 454, 465, 658-662, 925-931.
Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28-31.— С. 23, 72, 84; вип. 33.— С. 17-19, 49, 58; 1975, вип. 38.— С. 51; 1976, вип. 39.— С. 78; вип. 42.— С. 36, 92; 1977, вип. 44.— С. 5, 15, 18, 44, 55-56, 62-63; вип. 47.— С. 97, 129; 1978, вип. 49.— С. 42; 1979, вип. 51.— С. 50, 104, 158; вип. 52.— С. 80; 1980, вип. 54.— С. 42, 74, 85.
Український правозахисний рух. Документи і матеріали УГГ.—Балтимор-Торонто.— Смолоскип, 1978.— С. 9, 14, 16, 28, 66, 97, 102, 104, 107.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. – Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 9, 11-13, 16, 28, 32, 35, 41, 42, 45, 49, 51, 55, 59, 61, 62, 302, 335, 374, 425, 429, 439, 469, 634, 649, 695, 698, 700, 963.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1981: 1, 2, 3; 1985: 2-48, 7/8-58, 7/8-64.
Інформаційні бюлетені Української Гельсінкської Групи. Торонто – Балтимор: Смо-лоскип. – 1981. – С. 6, 8, 17, 30, 31, 95, 96, 97, 99, 128, 172, 173-176, 183.
А.Алексеева. История инакомыслия в СССР.— Вильнюс-Москва: Весть, 1992.— С. 22, 27, 28, 31, 271, 272.
Ю.Зайцев. Громадський комітет захисту Ніни Строкатої // Воля і Батьківщина, Львів: Український часопис, 1993, № 3.— C. 31-39.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 70, 87, 88, 160, 161, 170, 172.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення.— К.: УРП, 1996.— С. 25.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги, 1998.— С. 180, 210, 212.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 т. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упоряд. Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т. 1. – С. 6, 8, 20-21, 30, 36-37, 40, 42, 47, 60, 84-85, 126, 140, 148, 152, 160-161, 164, 173, 182; Т. 2. – 24-25, 28, 35, 51, 61, 65-67, 69, 71, 845, 87, 91, 93, 96, 103-104, 108, 117, 121, 126, 169, 185; Т. 3. – С. 20, 30, 42-43, 68, 70, 75, 83-84, 89, 92, 96, 155-156, 176, 180, 204-205, 207, 221, 223-224; Т.4. – 3, 51, 71-72, 76, 80-81, 128, 135, 172, 174, 188, 196, 200-201, 243. (Або: За покажчиком).
О.Різниченко. Промінь з Одеси: Поема. Документи. Спогади про шістдесяті роки в Одесі і про Ніну Строкату-Караванську. – Одеса, 2000. – 276 с.
О.Різниченко. Донька Одеси: Ніна Строката в документах і спогадах / Упоряд. О.Різників; Наук. ред. канд. іст. наук Ю.Зайцев; Бран: Поема-містерія. – Одеса: Друк, 2005. – 516 с.
В.Овсієнко. „Ви сиділи, Ніно, на престолі...”: Олекса Різниченко представив книжки про Ніну Строкату-Караванську. – Літературна Україна, № 23 (5161). – 2006. – 22 червня.
2006 – 80 років Ніні Строкатій-Караванській Документи з архівної справи № 24962 П Різникова О.С. та Барсуківсього В.Ф 1958–1961 рр. // Одеська хвиля: Документи, твори, спогади в’язнів сумління / Упор. П.Отченашенко, О.Різників, Д. Шупта. – Одеса: Друк, 2006. – С. 199– 235.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Євро-пи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна гру-па; „Права людини”, 2006. – C. 750–752. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113999650
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 625–627; 2-е вид.: 2012 р., – С. 709–711.
Зайцев Ю. Ніна Строката: «Я прийшла до вас з неволі». 5.02.2016 http://archive.khpg.org/index.php?id=1455527277&w; http://archive.khpg.org/index.php?id=1314643030&w

Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. 20.04.2005. Останнє прочитання 24.07.2016.



Рекомендувати цей матеріал