Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

МАРМУС ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

19.04.2005 | С.Сапеляк. Доповнив В.Овсієнко

(нар. 21.03.49, с. Росохач, Чортківського р-ну, Тернопільської обл.)

Ініціатор і організатор національно-патріотичної підпільної організації. Поширював самвидав.

1969 М. закінчив ремісниче училище у Львові. 1970-72 працює на м’ясокомбінаті в м. Чорткові.

З дитинства з захопленням слухав розповіді родичів і односельчан про національно-визвольний рух 20-х років, про УПА. Читав українську літературу, видану до 1939, розповсюджував літературу самвидаву, збирав пісенний фольклор з національно-визвольної тематики. У листопаді 1972 М. створив підпільну організацію, яка ставила своєю метою боротьбу за нележність України. М. написав текст присяги, яку повинен був скласти кожен, хто вступав в організацію. Усього в організацію вступило 9 осіб.

До 55-ї річниці проголошення Української народної республіки (22 січня 1918 р., IV Універсал Центральної Ради), 54-ї річниці "Акта злуки ЗУНР з УНР" (22 січня 1919 р.) група підготувала акцію протесту проти русифікації в Україні, арештів серед української інтеліґенції з вимогою свободи друку, мітинґів і зібрань. М. написав листівки: „Свободу українським патріотам!“ — мались на увазі репресії 1972-73 проти інакодумців; „Ганьба політиці русифікації!“, „Хай живе зростаючий український патріотизм!“ Уночі проти 22 січня 1973 у м.Чорткові були вивішені 19 листівок та 4 жовто-блакитні прапори.

КДБ активно веде пошук і 19.02.73 виходить на С.САПЕЛЯКА. М. заарештований 23.02.73 і відвезений у Тернопіль, де велося слідство. Під час слідства М. мужньо відкидає всі звинувачення з боку КДБ. 15-20 березня 1973 в цій справі заарештовують Миколу Мармуса, Петра Винничука, Володимира Сеньківа, Андрія Кравця, Миколу Слободяна, Миколу Лисого, Петра Вітіва.

Усім заарештованим пред’явлені звинувачення в антирадянській діяльності за ст. 62, 64 КК УРСР.

24.09.73 М. засуджений за незаконе зберігання вогнепальної зброї, створення підпільної націоналістичної організації, втягуванння неповнолітніх у націоналістичну організацію на 6 р. таборів суворого режиму та 3 р. заслання. Інші члени організації засуджені на різні терміни (М.Мармус і С.САПЕЛЯК - на 5 р. ув’язнення та 3 р. заслання, П.Винничук та В.Сеньків - на 4 і 3, М.Слободян та А.Кравець - на 3 і 2, М.Лисий - на 1 р., П.Вітіва як неповнолітнього не судили).

1973 М. етапований у табір ВС-389/36 у с. Кучино Пермської обл., 1974 переведений до табору № 35 (ст. Всехсвятська), а потім — у табір № 37 (ст. Половинка).

У таборах М. брав участь в акціях протесту з приводу дня Прав людини, підписання Гельсінкських угод, нестерпних умов утримання політв’язнів.

Перебуваючи на засланні в Тюменській обл., М. неодноразово звертався в різні інстанції на захист О.МЕШКО, В.ПІДГОРОДЕЦЬКОГО, З.АНТОНЮКА, Є.СВЕРСТЮКА щодо їх лікування, поліпшення умов утримання тощо.

Звільнившись, М. працював у колгоспі в рідному селі.

З 1988 М. член Української Гельсінкської Спілки, член-засновник Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих (1989), організатор Чортківського „Меморіалу“, член Народного Руху України, незмінний голова районної організації Української Республіканської, потім Республіканської Християнської партії.

М. живе в м. Чортків, працює в районній державній адміністрації, одружений, виховує двох синів.

Бібліоґрафія: 
І.
Прапори над містом. // Тернистий шлях (Тернопіль).— 1998, № 3 (323).— 9 січня.
Прапори над містом // Молодь України.— 1998, № 7 (17638).— 22 січня.
Інтерв’ю В.Мармуса 17.10. 1998 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1121333243&w
Друже зверхнику!.. // Чортків, 2001. – 120 с.
Доля обрала нас: Спогади, документи, статті. – Тернопіль: Принтерінформ, 2004. – 198 с.
Відповіді на опитування 7.11.2006 http://archive.khpg.org/index.php?id=1162878696&w
ІІ.
Доповідна записка ЦК КП України Центральному Комітету КПРС про діяльність націоналістичних груп у Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях Украї-ни. 27 вересня 1973 р. // Національні відносини в Україні ХХ ст.. – К. – Наукова думка. 1994. – С. 418-420.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 4-29, 5-26; 1981: 5, 6, 7; 1982: 1-35, 3-25, 4-23; 1984: 1-32.
В.Хренов. Пролетела «утка» над трубой... – Тюменская правда. – 1982. – 24 грудня.
Георгій Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х ро-ків.— К.: Либідь, 1995.— С. 142.
Анатолій Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 208.
Андрій Вацик. Ціною власної свободи / / Тернопільська газета. – 1999, № 4 (160). – 21 січня.
Юнаки з огненної печі / Харківська правозахисна група. Упорядник В.В.Овсієнко. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 15 – 35 та ін.
Степан Сапеляк. Хроніки дисидентські від головосіку. Невольнича мемуаристика. – К.: Смолоскип. – 2003. – С. 236.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Євро-пи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна гру-па; „Права людини”, 2006. – C. 429–433. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113916453&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зін-кевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 409–410; 2-е вид.: 2012 р. – С. 459–460.
Фантазіє, ти сило чарівна! Відкритий лист дисидента Овсієнка дисиденту (і фанта-зеру) Сапеляку: http://www.istpravda.com.ua/ukr/articles/2011/08/29/53451/, 29.08.2011 р.
В. Овсієнко. Правда стає історією: http://maidan.org.ua/2012/01/pravda-staje-istorijeyu/. 29.01.2012 р.
Глузман Семен. Володя Мармус // Глузман С.Ф. Рисунки по памяти, или Воспоминания отсидента – К.: Издательский дом Дмитрия Бураго, 2012. – 206–209.

Вирок Тернопільського обласного суду від 24 вересня 1973 р.

Степан Сапеляк, Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 15.02.2002. Останнє прочитання 11.08.2016.


Рекомендувати цей матеріал