Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

МАРИНОВИЧ МИРОСЛАВ ФРАНКОВИЧ

19.04.2005 | Б.Захаров

 

 

 

(нар. 04.01.1949, с. Комаровичі Старосамбірського р-ну, Дрогобицької, нині Львівської, обл.)
 

Правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінкської групи, організатор амністерського руху в Україні. 

М. виховувався в релігійній сім’ї, його дід був священиком. Навчався в середній школі в Дрогобичі, яку закінчив з золотою медаллю, потім рік працював у Дрогобичі. Перший запис у трудовій книжці — "звільнений секретар комітету ВЛКСМ заводу".

1967 М. вступив до Львівського політехнічного інституту. В інституті М. виступав з критикою радянської політики, захищаючи комуністичні ідеали. Наслідком цього в 1970 р. відбулася перша зустріч з КДБ. М. позбавили т. зв. "допуску" і звільнили з військової кафедри, у зв’язку з чим, не одержавши офіцерського звання, М. мусив служити в армії після закінчення інституту рядовим. 1972 закінчив Львівський політехнічний і рік працював перекладачем з анґлійської мови на Івано-Франківському заводі "Позитрон". Тоді ж познайомився зі львівськими й київськими дисидентами. 22.05.73 в Києві його затримала й обшукала міліція, коли покладав квіти до пам’ятника Т.Шевченку.

1973-1974 служив у війську в Вологді.

Після демобілізації 1974 М. переїхав до Києва. Працював технічним редактором журналу "Початкова школа" та у видавництві "Техніка", звідки його звільнили за сигналом з КДБ. Деякий час був безробітним. Аж перед самим арештом улаштувався розклеювати афіші. 09.11.76 М. разом зі своїм другом М.МАТУСЕВИЧЕМ став членом-засновником Української Гельсінкської Групи. З того часу М. перебував під "ковпаком" КДБ. Його неодноразово затримувала міліція в Києві та Серпухові. У Дрогобичі були обшуки, йому постійно погрожували.

У березні 1977 М. та М.МАТУСЕВИЧ на вечорі пам’яти Тараса Шевченка в Київській філармонії, здолавши опір організаторів вечора, несподівано вийшли на сцену і закликали проспівати „Заповіт". 23.04.77 М. був заарештований. Проходив по одній справі з М.МАТУСЕВИЧЕМ. Вони звинувачувалися в "проведеннні антирадянської агітації і пропаганди" за ст. 62 ч. 1 КК УРСР та ст. 70 ч. 1 КК РРФСР. Слідство тривало 11 місяців. 22-27 березня 1978 Київський обласний суд у м. Василькові засудив М. до максимального терміну ув’язнення — 7 р. таборів суворого режиму і 5 р. заслання.

Карався М. у Пермському таборі ВС-389/36. Брав участь у всіх правозахисних акціях, тримав голодівки протесту, в тому числі й 20-добову, передавав на волю хроніку табору № 36. За весь термін мав біля 150 діб ШІЗО (штрафний ізолятор) і біля півтора року ПКТ (приміщення камерного типу). 1978 "Міжнародна Амністія" взяла М. під свій захист як в’язня сумління. З квітня 1984 М. відбував заслання в с. Саралжин Уільського р-ну Актюбинської обл., Казахстан. Працював столярем. Одружився з киянкою Любою Хейною (Хейна), дружина переїхала до нього на заслання. У лютому 1987 відмовився подати клопотання про помилування. Повернувся в Україну в березні 1987. Улаштувався оператором нафтопереробного заводу в Дрогобичі. 1990 М. почав працювати кореспондентом місцевої ґазети "Галицька зоря".

1990 була опублікована праця М. "Євангеліє від юродивого", написана ще в таборі. 1991 в Дрогобичі вийшла книга "Україна на полях Святого Письма". 1993 — "Спокутування комунізму", "Україна: дорога через пустелю". М. засновник першої групи "Міжнародної Амністії" в СРСР (1991), Української асоціації "Міжнародної Амністії" (УАМА), з 1993 до 1998 був головою Національного комітету УАМА. М. — член громадської ради Українсько-Американського бюро захисту прав людини, лауреат премій журналу "Сучасність" і премії ім. Валерія Марченка (1995), учасник багатьох вітчизняних і міжнародних конференцій з прав людини і релігієзнавства, викладав історію християнства в Дрогобицькому педагогічному інституті, є співробітником Інституту східноєвропейських досліджень. З 1997 М. — директор Інституту Релігії і Суспільства Львівської Богословської Академії, член Українського Богословського Наукового Товариства.
 

Бібліоґрафія: 

I.
Євангеліє від юродивого. – Нью-Йорк: Сучасність, № 11. – 1988.
Україна на полях Святого Письма.— Дрогобич: Відродження, 1989. – 108 с.
Спокутування комунізму. — Дрогобич, 1989. – 44 с.
Україна: дорога через пустелю.— Харків: ФОЛІО, 1993. – 192 с.
Друге народження // М.Руденко. Найбільше диво — життя. Спогади. Київ–Едмонтон–Торонто: Таксон, 1998.— С. 529-540.
Маринович М., Глузман С., Антонюк З. Листи з волі. – Київ: Сфера, 1999. – 400 с.
Інтерв’ю в Дрогобичі 1.02.2000 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1282334474&w
Українська ідея і християнство, або Коли гарцюють кольорові коні Апокаліпсису. — К.: Дух і літера, 2003. – 544 с.
Ecumenist Analyzes the History and Prospects of Religion in Ukraine. – Львів: Видавниц-тво УКУ, 2004.
Відповіді на опитування 7.11.2006 http://archive.khpg.org/index.php?id=1162878571&w
Одвічне прагнення справедливості. Інтерв’ю 26.08.2007 http://archive.khpg.org/index.php?id=1188152102&w
Лекція 27.07.2011 «Духовний вишкіл ҐУЛАҐу» http://archive.khpg.org/index.php?id=1296147046&w
Маринович Мирослав. Всесвіт за колючим дротом (Спогади і роздуми дисидента). Львів. Вид. УКУ, 2016. 536 с. + 28 с. іл.
II.
Хроника защиты прав в СССР.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 29.— С. 4, 11, 73; 1979, вип. 34.— С. 7; вип. 35.— С. 42, 74; 1980, вип. 40.— С. 42; 1981, вип. 41.— С. 21; вип. 42.— С. 26;
Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 43.— С. 44, 52; вип. 44.— С. 18; вип. 45.— С. 21-23, 59; вип. 47.— С. 31, 130, 131, 142, 146; вип. 48.—С. 23, 25, 72, 167; 1978, вип. 49.— С. 9-12, 20; 1979, вип. 51.— С. 71, 73, 74-77, 212; вип. 52.— С. 36-38, 61, 130; 1980, вип. 53.— С. 90, 91; вип. 54.— С. 60; вип. 55.— С. 26; вип. 56.— С. 109; 1981, вип. 60.—С. 83; вип. 61.— С. 99; 1982, вип. 62.— С. 128; 1983, вип. 63.— С. 178-180, 182, 183.
Український правозахисний рух. Документи й матеріяли Української Громадської Групи Сприяння виконанню Гельсінкських Угод. Передмова Андрія Зваруна. Упорядкував Осип Зінкевич. – Торонто-Балтимор: Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В. Симо-ненка, 1978. – С. VІ, ІХ, 14, 28, 31, 66, 97, 104, 107, 112, 114, 121, 126, 131, 135, 141, 143, 156, 172, 177, 181, 209, 261, 263, 264, 297, 312-314, 317, 319-321, 323, 327-331, 344, 364, 367, 369, 370, 401.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 3-6, 12-15; 1981: 1, 2, 3, 11, 12; 1982: 2-20, 2-23, 4-1, 4-13, 4-35, 6-26, 7/8-19, 10-29; 1984: 4-20, 5-26, 7/8-27, 11-20; 1985: 1-37, 5-19, 9-37, 10-41, 11-27.
Інформаційні бюлетені Української громадської групи сприяння виконанню гельсінк-ських угод. Випуски: ч. 1, 1978 р.; ч. 2, 1978 р.; безномерний, березень 1979 р.; ч. 1, 1980 р.; ч. 2, 1980 р. Упорядкував Осип Зінкевич. Післяслово Ніни Строкатої. Комітет Гельсінк-ських ґарантій для України. – Торонто–Балтимор: Українське видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка, 1981. – С. 22, 38-44, 71, 79.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. Упорядкував і зре-дагував Осип Зінкевич. – Торонто-Балтимор: Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка, 1983. – С. – 441-448.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 161-164, 173.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення.— К.: УРП, 1996 г.— С. 17-18.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 210, 211, 223.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Упорядники Є.Ю. Захаров та В.В.Овсієнко. Харківська правозахисна група; Харків: Фоліо, 2001: Т.1. – С. 6, 10, 28, 41, 56, 103-104, 109, 140, 145; Т.2. – С. 24, 35, 51-53, 57, 61, 68-69, 71, 85, 87, 91, 93-94, 103-105, 107-110, 112, 117, 122, 128, 134, 150, 160-161, 163, 165-168, 171-173, 183; Т. 3. – С. 19, 30, 37-38, 42, 46, 48, 68, 75, 92, 101-105, 136, 180, 203, 207, 221, 223, 225; Т.4. – С. 15-17, 70, 80-81, 92, 110, 129, 176, 186, 188, 198. (Або: За покажчиком).
Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні 1956 – 1987). / Харківська правозахисна група. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 30, 105, 110-111, 114, 116, 118.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 425–428. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113916267&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 407–409; 2-е вид.: 2012 р. – С. 456–458.
Інна Сухорукова 13.05.2016. Всесвіт за колючим дротом (про нову книгу Мирослава МАРИНОВИЧА. http://archive.khpg.org/index.php?id=1463139870&w

Борис Захаров, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 11.08.2016.

 

 

 

Рекомендувати цей матеріал