Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

КВЕЦКО ДМИТРО МИКОЛАЙОВИЧ

19.04.2005 | А. Русначенко

 

 

 

(нар. 08.11.35, с. Слобода-Болехівська, Долинського р-ну, Івано-Франківської обл. - п.15.10.2010, с. Слобода-Болехівська)

Лідер підпільної націоналістичної організації, яка вела агітацію за незалежність

Із селян-бідняків. Рано осиротів. Родичі К. були в УПА.

К. працював учителем, служив у Радянській Армії. 1963 закінчив історичний факультет Львівського університету, викладав у середній школі.

Дійшов висновку, що Україна перебуває в колоніальному становищі. 1964 створив підпільну націоналістичну організацію „Український національний фронт“ (УНФ), яка ставила метою боротьбу за незалежність. До УНФ увійшло понад два десятки осіб із декількох областей України, в тому числі З.КРАСІВСЬКИЙ, Я.ЛЕСІВ, М.Дяк. УНФ проіснував до 1967. Група видавала журнал „Воля і Батьківщина“, вийшло 16 номерів. Члени УНФ розповсюдили кількасот власних брошур і листівок у різних областях України. Вони виготовлялися на друкарській машинці в помешканнях і в бункері, облаштованому К. в Карпатах. Розповсюджували також знайдену пропагандистську літературу ОУН. Документи розкидали, залишали в людних місцях.

К. був автором більшости статей, написав документи „Програмові вимоги УНФ“ і „Наші завдання“. Проект програми витікав із положень Програми ОУН(б), прийнятої на III її Зборі. Становище України в документах оцінюється як колоніальне. Відкидаючи комуністичну доктрину і практику, К. вважав, що у вільних країнах Заходу відбувається соціалізація громадських виробничих відносин. Для України він пропонував незалежний самостійний розвиток у вигляді „народного соціалізму“, дуже близького до реалій західноєвропейської соціал-демократії.

Це була ледве чи не найдетальніше розроблена програма націоналістичної течії українського визвольного руху в 1960-80-х. Цілком реалістичними були розділи програми „Національні відносини“ і „Політичні вимоги“ — вони частково почали здійснюватися в сучасній Україні.

Від імені УНФ властям УРСР і СРСР були надіслані документи „Меморандум 23 з’їздові КПРС“ і „Заява УНФ“ з політичними вимогами організації (дійшли до адресатів).

Заарештований К. 23.03.67. Показів не давав. У листопаді того ж року К. був засуджений за звинуваченням у „зраді батьківщини“ та створенні антирадянської організації за ст. 56 і 64 КК УРСР до 20 р. позбавлення волі з утриманням перших 5 р. у тюрмі (відбував їх у Владимирському централі), 10 р. ВТК суворого режиму (1972-75 його утримували в таборі ЖХ-385/17-А в Мордовії, потім у Пермських таборах) і ще 5 р. після цього К. був на засланні.

Брав участь у національному русі кінця 80-х — початку 90-х. Жив самотньо у рідній понад 100-літній хаті. Похований у с. Слобода-Болехівська. 

Бібліоґрафія:

І.
Д.Квецко. З років боротьби // Український Національний Фронт: Дослідження, доку-менти, матеріали / Упорядн. М.В.Дубас, Ю.Д.Зайцев ─ Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2000. ─ С. 563-572.
ІІ.
Михаил Хейфец. Бандеровские сыны. // Украинские силуэты. – Сучасність, 1983.— C. 213-239, укр. і рос. мовами; також: Поле відчаю й надії. Альманах. – К.: 1994. – С. 327-361; М.Хейфец. Избранное. В трех томах. Харьковская правозащитная группа. – Харьков: Фолио, 2000. – Т. 3. – С. 148 – 169; Українські силуети / М. Р. Хейфец; вступ. стаття Б. Є. Захарова; ГО «Харківська правозахисна група». – Харків: ТОВ «Вид-во права людини, 2015. – С. 170-200 та ін.
Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Ли-бідь, 1995.— С. 74-75.
Русначенко А. Український національний фронт — підпільна група 1960-х років. // Ук-раїнський історичний журнал, 1997, №4.
Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 105-140.
Русначенко А.М. Розумом і серцем. Українська суспільно-політична думка 1940 – 1980-х років. – К.: Видавничий дім “КМ Akademia”, 1999. – С. 221 – 232.
Український Національний Фронт: Дослідження, документи, матеріали / Упорядн. М.В.Дубас, Ю.Д.Зайцев ─ Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 2000. ─ 680 с.: іл. (За іменним покажчиком).
Архів ХПГ: Інтерв’ю Д.Квецка 4.02. 2000 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1121317525&w
Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987). / Харківська правозахисна група; Худож.-оформлювач Б.Захаров. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 67-70, 72, 74-75.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Пра-ва людини”, 2006. – C. 286–290. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113914101&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінке-вича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 288–289; 2-е вид.: 2012 р. – С. 319–320.

Анатолій Русначенко. Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 9.08.2016.

 


 

 

Рекомендувати цей матеріал