Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Загальнодемократичний рух

ЗІСЕЛЬС ЙОСИФ САМУЇЛОВИЧ

19.04.2005 | С.Карасик

 

(нар. 02.12.1946, м. Ташкент)Член член Української Гельсінкськоъ групи (УГГ), співпрацівник Робочої Комісії розслідування використання психіатрії в політичних цілях, розповсюджувач самвидаву, правозахисник, видатний діяч єврейського національного руху.

У 1948 з батьками переїздить до Чернівців. Батько - Симуїл Йосифович - службовець, працівник відділу постачання, згодом відділу технічного контролю Чернівецької взуттєвої фабрики. Мати Хая померла в квітні 1953. Батько одружився вдруге 1956 р. на Єлизаветі Епельбаум (лікар Чернівецької швидкої допомоги), яка замінила Йосифові рідну матір. Батько помер у червні 1965. Формування З. припало на „хрущовську відлигу“ в колі інтеліґенції. Чернівці - місто, відоме своєю ліберальною і толерантною міжнаціональною і міжконфесійною атмосферою. З 1962 З. почав знайомитися з самвидавом.

1969 З. закінчив фізичний факультет (кафедра теоретичної фізики) Чернівецького університету. У 1969 - 1970 служив у Військово-морському флоті на о.Крондштадт. З квітня 1971 р. до першого арешту працював у Чернівецькому радіотелецентрі інженером технічного контролю. У серпні 1972 р. за виступ на профспілкових зборах на захист товариша по службі, який подав документи на виїзд до Ізраїлю, З. виключили з комсомолу і зажадали, щоб він звільнився "за власним бажанням". З. відмовився але, незважаючи на створену довкола нього атмосферу наклепів і прискіпувань, звільнений з роботи не був.

Починаючи з 1970-1971 активно допомагає тим, що виїжджають до Ізраїлю, проводжає сім’ї до кордону. Тричі був затриманий прикордонниками в прикордонній зоні м. Чоп.

У 1973-1976 активно розповсюджує самвидав. У серпні 1976 у помешканні знайомої З. під час обшуку вилучена фотокопія I тому книги „Архіпелаг ГУЛАГ“ О.СОЛЖЕНІЦИНА та інші твори самвидаву, що належали З.. По цьому епізоду З. тоді 27 годин допитували в Чернівецькому управлінні КДБ, та він відмовився відповідати на будь-які запитання.

У лютому 1977 З. був попереджений згідно з Указом ПВР від 25.12.72 про відповідальність у випадку продовження "антирадянської діяльності". Виїхати з СРСР, як йому було запропоновано співробітниками КДБ, і підписати протокол про попередження З. відмовився. Замість "заспокоїтися", впродовж 1977-78 З. зв'язується з дисидентськими групами Києва та Москви, співпрацює з "Хроникой текущих событий" (ХТС), Українською і Московською Гельсінкськими групами, московськими та чернівецькими єврейськими "відмовниками", Робочою комісією з розслідування використання психіатрії в політичних цілях (особливо ретельно збирає інформацію про Дніпропетровську спецпсихлікарню), з Фондом допомоги політв'язням та іншими організаціями.

Із серпня 1978 З. — неоголошений член УГГ. Збирає дані про незаконно запроторених до психлікарень, допомагає разом із дружиною родинам політв'язнів.

10.11.78 на квартирі З. був 12-годинний обшук. Формально обшук проводився з вигаданою метою вилучення предметів порноґрафії в справі чоловіка сестри З. Вилучено багато самвидаву і картотеку в'язнів психлікарень (біля 80 карток).

8 грудня — знову обшук. Вилучено копії протоколів зборів, на яких З. пробирали і виключили з комсомолу, квитанції на телефонні розмови та на поштові відправлення, 24 фотоґрафії дисидентів та ін.

Після обшуку, не пред'явши ордера на арешт, З. відвезли на допит у КДБ і того ж дня помістили до камери попереднього ув’язнення (КПУ), а 9 грудня - до слідчого ізолятора (СІЗО).

05.04.79 Чернівецький обласний суд засудив З. за ст. 187-1 КК УРСР до 3 р. таборів посиленого режиму. Адвокат Неля Яківна Немиринська у своїй промові завимагала звільнити З. в залі суду.

З. вдалося передати з СІЗО через дружину колегам по Комісії 37 довідок про репресованих за допомогою психіатрії, дані про яких були в його судовій справі на запит слідчого до Дніпропетровської СПЛ.

Покарання відбував у м. Сокиряни Чернівецької обл.

У зв’язку з виразкою шлунка З. зняли з роботи під землею, в шахті. Спочатку зашивав мішки, потім перевели збивати ящики.

У таборі З. неодноразово карали ШІЗО, незважаючи на поганий стан здоров'я, загострення виразки.

У жовтні 1978 З. був оголошений членом УГГ. 30.10, в День політв'язня, тримав голодівку.

10.11 - знову 15 діб ШІЗО, але вже 12.11 переведений до Львівської лікарні МВС "для обстеження". Через тиждень повернули в Сокиряни в ШІЗО.

Неодноразово приїздили з Чернівецького КДБ куратори З. і збирали серед в’язнів сокирянської зони свідчення про „наклепницьку“ діяльність З. під час відбуття покарання.

Звільнився З. у грудні 1981 р.

З. відновив зв'язки з УГГ, з Комісією розслідування використання психіатрії в політичних цілях і єврейським рухом у Москві. Веде широке листування, організує допомогу родинам репресованих, бере участь у створенні групи вивчення івриту і виготовлення підручників. Двічі відвідував у Казахстані політичних засланців.

19.10 1984 р. З. знову заарештовують у м. Чернівці. При обшуку вилучено багато самвидаву. Того ж дня заарештовані два приятелі З. - Леонід Шраєр та Яків Розенберґ. Ще ряд друзів і родичів поміщають у СІЗО, але через день-два відпускають.

10.04.85 у м. Сокиряни Чернівецької обл. відбувся суд. У залі суду з близьких була присутня тільки дружина. Стаття та ж, 187-1 КК УРСР, вирок — 3 р. позбавлення волі у ВТК суворого режиму. Свідки обвинувачення — в’язні табору, в якому З. відбував свій перший термін. Адвокат Н.Я.Немиринська знову завимагала звільнити З. в залі суду.

З. винним себе не визнав.

Покарання відбував у Львові, а потім у Нижньому Тагілі. У січні 1987, за 9 місяців до кінця терміну, відкинув пропозицію Свердловської прокуратури відмовитися від політичної діяльності в обмін на дострокове звільнення ("горбачовська амністія").

Звільнився 19 жовтня 1987 р. Повернувся додому в м. Чернівці. Працював електриком. Рік був під адміністративним наглядом.

Продовжував працювати в Українській Гельсінкській групі (УГГ), Українській Гельсінкській Спілці (УГС), брав участь у створенні Народного Руху України (НРУ), організовував єврейські громади. Організував Раду національностей Руху.

З грудня 1989 - Співголова Вааду Конфедерація єврейських організацій та общин СРСР).

Із січня 1991 З. Співголова (з квітня 1992 - Голова ) Асоціяції єврейських організацій і громад (Вааду) України, член Ради Всесвітнього і Європейського Єврейських конґресів, член Ради Всесвітньої Сіоністської організації.

Із січня 1998 — виконавчий віце-президент Усеукраїнського єврейського конґресу.

З квітня 1999 — виконавчий віце-президент Єврейської конфедерації України.



Указом Президента України від 26.11.2005 нагороджений орденом „За заслуги” ІІІ ступеня, 8.11.2006 – орденом «За мужність» І ст.
Живе в Києві. Одружений, батько двох дітей. Брат і сестра З. зі своїми сім’ями живуть в Ізраїлі.

Бібліоґрафія:

Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 44.— С. 35.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1978, вип. 48.— С. 43-44.

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 51.— С. 41, 151, 178; вип. 52.— С. 21-24, 133

ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1980, вип. 53.— С. 29-35, 175; вип. 57.— С. 88.

Вести из СССР. Т. 1. 1978-1981.— Мюнхен: Права человека.— 1978, 3-16, 4-1;1979, 5-8, 7-2, 8-8, 11-6, 18/19-24, 22-21; 1980, 2-36, 9-11.

Вести из СССР. Т. 2. 1982-1984.— Мюнхен: Права человека.— 1984, 19/20-2, 23-1.

Вести из СССР. Т. 3. 1985-1986.— Мюнхен: Права человека.— 1985, 7/8-3.

Вести из СССР. Т. 4. 1987-1988.— Мюнхен: Права человека.— 1987, 19/20-18; 1988, 5/6-45, 19/20-5.

Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 1-21, 4-24, 9-15; 1981: 3; 1982: 5-15; 1984: 10-4, 12-10; 1985: 1-14 3-15 4-3, 9-11.

Українська Гельсінкська Група. 1978 – 1982. Документи і матеріяли. Упорядкував і зредагував Осип Зінкевич. – Торонто–Балтимор: Українське Видавництво “Смолос-кип” ім. В. Симоненка, 1983. – С. 155-248.

Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення.— К.: УРП, 1996.— С. 13.

Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Докуме-нти і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група; Упорядники Є.Ю.Захаров, В.В. Овсієнко Худож.-оформлювач Б.Ф. Бублик. Харків: Фоліо, 2001. – Т. 1. – С. 8, 29, 31, 40 61, 74-76, 101; Т. 151, 168-170, 205; Т. 4. – С. 25-42, 44-45, 80-81, 240-241.

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правоза-хисна група; „Права людини”, 2006. – C. 255–258. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113910960&w

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 255–256; 2-е вид.: 2012 р. – С. 282–283.

Софія Карасик, Йосиф Зісельс, Харківська правозахисна група. 30.08. 2006. Ви-правлення Й.Зісельса 3.10. 2006;Останнє прочитання 8.08.2016.


 

Рекомендувати цей матеріал